Що робити, якщо дитина не вимовляє звуки?

У ефірі радіо блогу про дітей сьогодні вперше звучатиме записане інтерв’ю. Ми будемо говорити з Іриною Мартиненко, доценткою кафедри логопедії національного педагогічного університету імені Драгоманова. Поговоримо про проблему, яка, насправді, турбує мабуть більшість батьків. Коли дитина починає говорити, часто перед батьками виникає запитання, що вона щось вимовляє неправильно. Спочатку це здається милим лепетом але час іде, а дитина не змінює свої навички. Про що це може свідчити?

Ірина Мартиненко: Насправді, якщо у дитини відмічаються мовленнєві порушення (проблеми у звуковимові, обмежений словниковий запас, спілкування короткими фразами), то це може свідчити про цілу низку проблем.

Більшість батьків переживають через неправильну звуковимову. Я навіть кажу, що звук «р» – соціально значущий, тому що більшість запитів від батьків стосуються саме невимовляння «р». Але це може бути тільки верхівка айсбергу. Батьки не фахівці і звуки – це те, що вони помічають і чують. У дитини може бути порушена вся мовленнєва система. Це може бути наслідком органічного ураження мозку або різноманітних соціальних депревацій, можливо навіть психологічних травм, які призвели до уповільнення розвитку мовлення.

Анастасія Багаліка: Чи буває нетравматична причина проблем з вимовою? Коли дитина має, наприклад, недотреновані м’язи язика.

Ірина Мартиненко: Якщо дитина має недотреновані м’язи язика, то це, як правило, виключно проблеми зі звуковимовою. Дуже рідко це не пов’язано ні з чим, а просто дитина не змогла правильно поставити язик і неправильна вимова закріпилася. Частіше за все це пов’язано з порушеннями, наприклад з порушеннями інервації або з ураженнями головного мозку.

Анастасія Багаліка: Коли батькам варто звернути увагу на проблему? Скажу на своєму прикладі. Мій син не вимовляє шість звуків: «с»-«з», «р»-«л», «ш»-«ж». Йому 5 років, ми вже займаємося з логопедом, поступово він вже починає вимовляти «ш» і «с». Мабуть у нас досить складна ситуація з вимовою. Чи можна такими заняттями з логопедами такі проблеми вирішити?

Ірина Мартиненко: Я би радила батькам звертати увагу на мовлення дитини в 3 роки і 5 років. Це ключові етапи. В 3 роки потрібно звернути увагу на те, чи говорить дитина реченнями, фразами і чи можна її загалом зрозуміти. Якщо дитина не говорить реченнями, а говорить окремими словами і звуконаслідуваннями, то це вже привід звернутися до логопеда.

І частіше ми зустрічаємо звернення від батьків, коли дитині вже 5 років. В цей період мовлення вже має бути сформоване з правильною звуковимовою. Дитина повинна говорити реченнями, чітко вимовляти всі звуки і чітко чути те, що їй говорять.

А власне логопедична корекція як раз існує і для того, щоб всі ці проблеми усунути. Коли дитина має 4,5 роки але цілий набір звуків, які не вимовляє, то звертатися до логопеда потрібно раніше ніж в 5 років. На те, щоб поставити всі звуки в такій ситуації потрібно буде витратити мінімум рік часу.

Анастасія Багаліка: З досвіду зі старшою дочкою я знаю, що 5 років – це той час, коли вона раптово подорослішала і почала говорити, чітко вимовляючи всі звуки. Але чому так може не відбутися?

Ірина Мартиненко: Звук «р» дитина часто вчиться правильно вимовляти останнім. Він найскладніший у вимові. Язик при вимові цього звуку вигинається в чотирьох місцях. Коли ми його вимовляємо, то навіть про це не задумуємося. Для вимовляння «р» повинні правильно працювати всі м’язи язика, щоб не заважала закоротка під’язикова вуздечка.

Є декілька причин, чому цього не сталося. Перша причина – недостатній розвиток всіх м’язів.  У дитини має добре працювати саме кінчик язика, тобто це тонкі, складні рухи. Ще однією причиною може бути під’язикова вуздечка. Найчастіше це помічають саме тоді, коли доходить черга до звука «р», тому що в усьому іншому дитина поводиться нормально, вона їсть, п’є, їй нічого не заважає. Третьою причиною може бути наслідування, коли хтось в сім’ї неправильно вимовляє цей звук. А четвертою причиною я б назвала такі випадки, коли дитина звук неправильно чує або взагалі не диференціює. Це порушення мовленнєвого, фонематичного слуху.

Анастасія Багаліка: Куди треба йти до логопеда?

Ірина Мартиненко: Насамперед – у поліклініку. Але я знаю, що навантаження на логопедів у поліклініках надзвичайно велике. Тому можна йти у мовленнєві центри. Зокрема в Києві таких є декілька. Вони знаходяться при психоневрологічних диспансерах і, будь ласка, не лякайтеся цих слів. Там насправді працюють прекрасні фахівці.

Також в Україні є низка психолого-медико-педагогічних консультацій, де обов’язково працює в команді фахівців логопед. Також є добре сформована мережа логопедичних садочків. Є спеціальні логопедичні групи, а є цілі садочки. Інформацію про них досить легко знайти в інтернеті. І, у разі потреби, можна звернутися до нас на кафедру. На базі нашої кафедри в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова разом з громадської організацією Українська асоціація корекційних педагогів створено корекційний центр і консультативну службу. Зателефонуйте і запишіться на прийом.

Анастасія Багаліка: Якщо не відкоригувати вимову звуків в 5 років, то що буде далі?

Ірина Мартиненко: Якщо не зробити це вчасно, то у дитини можуть сформуватися неправильні уявлення про звуки. Найбільше це вплине на здатність писати і читати. Дуже рідко буває таке, що дитина може самостійно усунути свій недолік. Про такі ситуації говорять «виговорився».

Анастасія Багаліка: Якщо з дитиною таки не займалися, вона виросла в дорослу людину і має проблеми з вимовою. Чи можливо проблеми з вимовою усунути вже в дорослому віці?

Ірина Мартиненко: Так, це можливо. Якщо немає якогось серйозного фізичного дефекту, то це цілком реально.

Анастасія Багаліка: Як ситуація в родині позначається на вимові дитини? Особливо, якщо батьки акцентують на проблемі з вимовою.

Ірина Мартиненко: Це залежатиме від посилу батьків. Якщо це буде виключно критика і претензії «чому ти не вимовляєш», якщо дитину сварять за це, то наслідком може стати замкненість. Це може призвести до заниженої самооцінки і появи комунікативних бар’єрів.

Але якщо посил батьків такий, що «у тебе все вийде», «я теж щось не вимовляв», «давай виправляти», то це тільки допомагає. Дитина не чує своїх помилок і часто не може їх ідентифікувати самостійно.