Зміни до закону про трансплантацію: до чого це призведе

— Після того, як законопроект підпише президент (це обіцяють зробити десь протягом тижня), в Україні розблокується родинна трансплантація. Мама і тато зможуть віддавати нирки чи шматочки печінки своїм дітям. За останні два місяці в Україні не зроблено жодної такої операції, хоча ці пацієнти нікуди не поділися, вони є, вони чекають, просто лікарі їм відмовляли. Якщо з нирками є діаліз, люди могли на підтримувальній терапії побути, то ми можемо розуміти, що з тими пацієнтами, яким потрібна, наприклад, трансплантація печінки. Чому сталася така ситуація?

Наша громадська організація бореться за те, щоб в Україні була трансплантологія. Головний акцент тут на посмертне донорство, тому що родинна трансплантація і до цього відбувалася в Україні, але так вийшло, що новий закон, який набув чинності 1 січня, зупинив дію навіть того, що було. Сталося це з тієї причини, що Міністерство охорони здоров’я не встигло створити реєстр і підготувати трансплант-координаторів. У нас така професія з’явилася тільки минулого тижня.

Відповідно до нового закону навіть за родинної трансплантації, коли мама віддає синові нирку, в реєстр має бути внесена мама як донор, син як реципієнт. Цю інформацію в них має вносити трансплант-координатор. Оскільки ні реєстрів, ні трансплант-координаторів немає, то такі операції опинилися поза законом. Була постанова Кабміну, де прописувалося, що операції можливі. Таке рішення має ухвалювати консиліум лікарів. Останні два місяці точилися розмови, чи можна. МВС чітко давало роз’яснення, що закон має вищу силу, ніж постанова.

Коли зараз говорять, що хтось має брати відповідальність за те, чому трансплантація була заблокована, дійсно, Міністерство охорони здоров’я не встигло. З іншого боку, у жовтні змінилася людина, яка зараз очолює трансплантацію, ним став Роман Ілик. Він активно включився в цей процес. В березні мають з’явитися реєстри, вони ще мають пройти ступені захисту і почати наповнюватися. Змінами до закону їх відтермінували до 20-го року, тобто ми їх зможемо наповнювати, але лікарі ними мають користуватися з 1-го січня, а до того часу консиліум лікарів буде ухвалювати рішення, проводити трансплантацію.

Основні міфи про трансплантацію органів

— Чорна машина, яка вистежує людей, а потім можна будь-кого вбити, дістати органи, заморозити, а потім продати. Кажуть, що в АТО вбивають, морозять органи. Але серце живе 4 години. Аби встигнути пересадити серце, має пройти не більше 4 годин від моменту, як його дістали, до того часу, як воно почне битися в іншій людині.

В Індії, де я була під час транспортування донорського серця, в цьому процесі бере участь півтисячі людей, армійці, поліція, перекриваються дороги, їде кортеж зі швидких.

Кажуть, що органами будуть торгувати. Де? За кордоном? Ми розуміємо, що серце — не контрабанда цигарок, це дуже складний процес, не можна обрати будь-яку людину і вирішити, що її органи можуть підійти. Вони мають підходити за величезною кількістю критеріїв, для цього потрібна діагностика, сумісність.

Трансплантація — це такий складний процес, куди залучено так багато людей, що це точно не може бути таємно.

Кажуть: якщо у мене є мільйон, мені треба орган, я можу заплатити лікареві.

Ні, тому що лікар, який буде рятувати життя, наприклад після ДТП, не має до трансплантації жодного стосунку. Він робитиме все можливе, щоб врятувати людину. Коли він розумітиме, що людину втрачають, він повідомить про це трансплант-координатору. Той зайде в реєстр, подивиться, чи є ця людина в реєстрі тих, хто висловилися за донорство, чи є він серед тих, хто проти донорства, чи визначив він відповідальну особу, яка у разі його смерті може вирішити. Якщо ні, він спілкується з рідними.

Після того, як зрозуміло, чи може людина бути донором, паралельно відбувається обстеження цієї людини, чи немає гепатитів, чи придатні органи до трансплантації. Після того, як все збігається, людина дала згоду, ці органи можна пересаджувати, трансплант-координатор вбиває у реєстр показники органів. Система автоматично визначає, кому з реципієнтів вони максимально підходять, враховуючи лише територіальну близькість. Кожен вхід трансплант-координатора в систему фіксується. Кому дати гроші в такій ситуації? Лікареві, який в реанімації? Трансплант-координатору, який не впливає на систему, якого оточують лікарі? Якщо давати всім, то це великий ризик. Дешевше поїхати за кордон.