Москва нікуди не поділась, тож опір українській мові триватиме — Тарас Шамайда

Рада перед цим відхилила 4 проекти постанови про скасування рішення щодо ухвалення закону про мову.

До цього Окружний адміністративний суд Києва відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони підписувати та публікувати закон про мову.

До Окружного адмінсуду надійшов позов від громадської організації «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної». В цьому позові організація просила заборонити голові Верховної Ради підписувати закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Суд відмовив у задоволенні позову.

Про все це ми поговорили з співкоординатором руху «Простір свободи», одним з розробників «мовного закону» Тарасом Шамайдою.

Боротьба за українську мову, яка триває проти Москви понад три сторіччя, звичайно, триватиме і далі. Але, я сподіваюся, що саме ухвалення історичного закону про державну мову є тим Рубіконом, після якого українська мова вже безповоротно утвердиться в усіх сферах публічного життя, як і на писано в 10 статті Конституції. Цей закон захищає українську мову і право кожної людини на українську мову, він не дозволить більше нікому ігнорувати, зневажати нашу мову і прав людини.

Чи буде тривати боротьба? Безумовно, Москва нікуди ще поки не ділася і боротьба проти української мови є частиною цієї гібридної війни, яка ведеться проти нашої держави.

Хто подав до суду? Це взагалі абсурдно намагатися судом втручатися в законотворчій процес, не давати спікеру виконувати прямі обов’язки – підписувати ухвалений Верховною Радою закон. Це Інститут Ірини Бережної – відверто проросійська організація, яку очолює мама загиблої депутатки-регіоналки Бережної Олена Бережна, яка відома своєю абсолютно відверто проросійською діяльністю. Вона постійна клієнтка СБУ, поліції за свою відверту проросійську агітацію. Олена Бережна і її організації є прямим інструментом Кремля, тому можна вважати, що це Путін чи Кремль подав позов до суду.

Далі – оці чотири постанови. От навіщо депутатам однієї фракції – від Опозиційного блоку — подавати майже ідентичні чотири постанови? Для того, щоб розглядати кожну окремо. А це все ж ті люди, які роками боролися проти української мови. Дійсно, регламент Верховної Ради передбачає, що якщо сталася якась помилка при голосуванні, можна подати проект постанови, і поки вони не будуть розглянуті, спікер не може підписувати. Але це є зловживання правом, адже це очевидно, що закон про мову розглядався дуже ретельно. Він зареєстрований два роки тому – у  2017-му році, його розглядали в комітеті, його дуже багато обговорювали, мало законів так ретельно обговорюються. Потім у жовтні 2017-го року він був ухвалений у першому читанні, до нього було подано тисячі поправок, причому більшість з них – представниками Опозиційного блоку, які робили це навмисно. Це не були змістовні поправки, вони були абсурдними, і це було просто приводом по кожній з цих поправок виступати. І парламент змушений був два місяця кожне засідання  розглядати всі оці поправки, вислуховувати всю маячню, яку ці депутати говорили.

Можливо, вони ще сподіваються, що цей закон не встигне підписати ще чинний президент України Петро Порошенко, бо він публічно заявив, що цей закон підпише. А що стосується Володимира Зеленського, то ми розуміємо, що ця людина з абсолютно незрозумілими політичними поглядами, і є побоювання, що проросійські сили мають на нього вплив.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.