Найстрашніше під час обшуку не побачити своїх сусідів і друзів за вікном — Алім Алієв

Алім Алієв – гість нашої студії, з ним ми детальніше поговорили про ці заходи та про те, чому ставлення до кримських татар нині у Криму нагадує 1944-ий рік.

Те, що в Криму стає все більше арештів кримських татар, те, що вона не визнає депортацію геноцидом – для чого Росії така політика? Щоб витиснути кримських татар з Криму?

— Так, з одного боку і для цього. Але ми маємо розуміти, що питання такої незручної для росіян історичної пам’яті є для них неприпустимим. Зараз на півострові створюється такий симулякр або нове поняття як кримський народ. Якщо згадати радянські часи – тоді був радянський народ. Це абсолютно безетнічне утворення, яке має  на меті розчинити ці ідентичності. І коли кримські татари згадують про депортацію, коли вони згадають про культуру, коли вони говорять про те, що в нас є дуже багато пам’яток архітектури, літератури ханського періоду, мистецтва, тоді виявляється, що кримські татари дійсно корінний народ. А росіяни зараз намагаються показати, що Крим завжди був російським. І те, що кримські татари – народ-зрадник, цей міф знову повертається в суспільний дискурс в Криму, для того, щоб виправдати ті злочини, які коїлися і які коються сьогодні.

Російська імперія у свій час, а потім вже радянський Союз дуже успішно цю ідею і технологію застосовували – розчинилося чимало націй. Кримські татари не розчинилися, вони зберегли свою ідентичність, навіть попри депортацію. Як їм це вдалося?

— Я думаю, тут є декілька факторів. Це знову ж таки, національна пам’ять, коли народ знає і пам’ятає свою історію.  Для покоління моїх дідусів було метою не просто повернутися в Крим, а ще й зберегтись як нація. І коли цього не можна було робити на державному рівні в радянські часи, то це зберігалося через весілля, через похорон, через інші обряди.

• В кримських татар є внутрішній дух свободи, який дуже знайомий і українцям

По-друге, це внутрішній дух свободи, який дуже знайомий і українцям. Для кримських татар він є антагоністичним до  офіційної політики Росії. Бо вільна людина не може спокійно жити і дивитися на те, що відбувається в Росії. А в Криму Росія, з одного боку, хоче вичавити всіх, хто незадавлений, а з іншого боку, через створення фейкових інституцій — медійних, політичних, культурних, суспільних — зробити Потемкинскую деревню, тобто показати, що вони всіляко сприяють – і канал є, і культурні центри, і мечеть будуємо тощо.

Знаючи, якою може бути жорсткою імперська машина, я завжди захоплююсь тим, як, попри арешти, затримання, обшуки у Криму біля будинків, де проводяться обшуки, завжди збираються кримські татари. Хоча там стоять силовики. Я розумію, що страх сильніший за почуття навіть власної гідності часто, але я бачу і от таку картину. Оце відчуття спільності на чому засновано?

— Нас дуже мало. І це, напевно, логіка малих народів: нас мало, а є велика загроза. Найстрашніше для кримського татарина зараз, живучі в Криму, коли до тебе прийшли з обшуком, а за вікном немає людей, які тебе хоча б таким чином підтримують. Коли ми повернулися в Крим, то нам же не повернули наші будинки, ми будували своє житло наново. І таким чином: сьогодні ми тобі будуємо, завтра – мені. І от ця групова підтримка залишилася, і навіть зараз більше проявляється, ніж останні десять років до окупації Криму. Бо для народу знову постали величезні загрози.

• Нас дуже мало. І це, напевно, логіка малих народів: нас мало, а є велика загроза

Пам’ятаєте часи, коли хрестиками позначали будинки, де живуть кримські татари? Це такий психологічний тиск. І зараз ті обшуки роблять в першу чергу не для того, щоб затримати якусь особу, а для того, щоб залякати всю спільноту, щоб завтра вони мовчали.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Про перелік меморіальних заходів можна дізнатися на Фейсбук сторінці Кримського дому.