На момент трагедії всі були переполохані. Чесно кажучи, коли ти спочатку бачиш велике зібрання людей і не бачиш, що відбувається, думаєш: «Що за зйомка? Знову, напевно, Том Круз приїхав». У результаті ти бачиш величезний вогонь і люди починають говорити про теракт. Парижани настільки звикли до цього, що перша думка у всіх: знову сталося щось подібне. В результаті ти не можеш повірити — це вже якийсь гротеск, що горить Нотр-Дам.
Були тисячі людей. Хтось знімав, хтось просто стояв і плакав. Все горіло більше 12 годин, працювали 400 пожежників, які більше 12 годин не могли це загасити. Люди вже просто стояли і молилися. Це дуже емоційний момент.
Станом на вчорашнє надвечір’я всі ці бабусі, які плакали й переживали, ходили з полегшенням, тому що всі кам’яні вежі, до яких ми звикли, коли кажемо «Нотр-Дам», на щастя, були врятовані.
На даний момент натовпи не зникають, є багато туристів, люди приходять сфотографувати, багато преси. Люди переживають і цікавляться, але на даний момент значна частина грошей на відновлення вже зібрана. Сто мільйонів євро пожертвувала лише одна багата французька сім’я, є дуже багато організаційних пожертв.
Більшість вітражів, знаменита розетка збережені, але трохи вітражів, звичайно, пошкоджено, знаменитий орган збережений. Всі ці католицькі реліквії, християнські — туніка Святого Луї, терновий вінець Христа. Частина зараз знаходиться в мерії, інша частина скарбів на момент ремонту буде зберігатися в Луврі.
Мене вразив жест нашого міністра культури Нищука, коли він написав, що Україна готова докластися до реставрації. На рівні держави та її іміджу це дуже важлива заява: ми не завжди такі бідні-нещасні, а ми готові реставрувати світову культурну спадщину. Але люди почали кричати: «А, от, на свої церкви все одно»… Це ж зовсім інше! Треба показати себе як нормального цивілізованого гравця. До наших грошей, чесно кажучи, і не дійде — там і без нас є багато донорів.
Але стосовно нашої культурної спадщини — це страшне й сумне. Шкода, що в нас наразі немає свого Віолле-ле-Дюка, Віктора Гюго, який би зробив щось таке популярне й важливе, бо це ж фактично письменник, який ще й був урядовцем: він не просто книжкою впливав, а й диктував законодавчі ініціативи.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.