Фото: Фейсбук Олени Кудаєвої
Олена розповіла, що її життя кардинально змінилося після того, як вона взяла участь в еко-челенджі, про який дізналася з Facebook:
Його проводила перша українська практикуюча еко-блогерка Мар’яна Бойко. Це було в травні 2017 року. Я навіть не пам’ятаю, хто з моїх френдів відмітився в ньому, я його побачила і дуже загорілася, тому що завжди цікавилася екологічною темою.
Я підписалася і сумлінно проходила його два тижні. Мар’яна з командою давали дуже цікаві завдання. Після цього ми продовжили так жити – вже не стали повертатися до того життя, яке було раніше.
Родина підтримала Олену, її мама нашила купу полотняних мішечків. За майже два роки користування ще жодного не викинули.
Якщо ти не використовуєш одноразових пакетів, похід у магазин потребує попередньої організації. Потрібно заздалегідь написати перелік того, що потрібно, взяти еко-торби, полотняні мішечки для каш, печива та чаю, пластикові контейнери, баночки.
Нашу родину в магазині вже знають, тому що ми ходимо туди багато разів на тиждень. В одному був навіть конфлікт із цього приводу. На щастя, київське керівництво позитивно поставилося до таких людей, як ми, а з персоналом провели бесіду. Наразі проблем немає.
Охочим долучитися до такого способу життя Олена радить починати з малого й позбавитися надмірного перфекціонізму:
Перший крок, як на мене, — настрій. Якщо людина готова й хоче, в неї все вийде.
Другий крок — позбутися перфекціонізму. Люди думають, що я прийшла до такого способу життя за один день. Ні, це триває близько двох років і я вважаю, що мені ще треба розвиватися. Потрібно починати з малого. Наприклад, купити еко-торбу й не брати великий пакет у магазині.
Третій крок — сортувати сміття. Це не так страшно, як дехто вважає. Якщо відходи помити, запаху не буде.
Потрібно пошити чи придбати маленькі мішечки, пробувати купувати цукор, печиво, макарони в цих мішечках.
А от із сортувальними майданчиками в Краматорську ситуація погана, їх майже немає, розповіла Олена:
Є окремі невеличкі контейнери, які замикаються на підвісний замок. Я бачила всього раз, як вивозили відходи. Вивозила не та машина, яка зазвичай вивозить сміття, маленька машина була. Якась надія, що це вивозиться за призначенням, є.
Але я не викидаю відходи у цей контейнер, бо не знаю, чи потрапить воно за призначенням. Я накопичую його на балконі, кооперуюся з сусідкою і ми викликаємо машину, яка забирає в нас папір, бляшанки, пластикові пляшки й поліетиленову плівку – в мене її дуже мало, але інколи потрапляє.
Ми здаємо все це за гроші та впевнені, що воно піде десь на переробку.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.