100 років Гетьманату: чим запам'яталося правління гетьмана Павла Скоропадського

Гість ефіру — історик, києвознавець Ігор Гирич.

Василь Шандро: Що ми називаємо Гетьманатом?

Ігор Гирич: Насправді Українська революція ділиться на три періоди. Перший — період Центральної Ради, творення УНР. Він розпочався з утворення Центральної Ради у березні 1917 року, закінчився у квітні 1918 року. В цей час були проголошені 4 універсали, проголошена самостійність України. Потім відбувся гетьманський переворот, до влади прийшов гетьман Скоропадський. Цей період тривав з кінця квітня 1918 року по листопад 1918. Прийшла до влади Директорія УНР. Відбулася поразка українських визвольних змагань. 21-й рік ми називаємо кінцем Української революції, бо в цей час відбулася Ризька угода між «червоною» Росією і Польщею.

Гетьманат означає, що в цей час монархом України був гетьман. Він управляв державою до того часу, як зберуть установчі збори і створять сенат Української Держави, але цього не сталося.

Василь Шандро: Що найважливішого відбулося в час Української Держави?

Ігор Гирич: Є такі історики, які намагаються протиставити Гетьманат УНР. Насправді Гетьманат приблизно продовжував ту справу, ту політику, яку розпочала УНР. Це діяльність на міжнародній арені, визнання України кількома важливими державами. Це сталося після ратифікації Брестської угоди, тоді відбулося зближення України з Німеччиною, Австро-Угорщиною, країнами Центральної Європи. Відбулися обміни посольств, пожвавилися торгові зносини.

Насправді Гетьманат приблизно продовжував ту справу, ту політику, яку розпочала УНР. Це діяльність на міжнародній арені, визнання України кількома важливими державами

Друга значна ситуація — створення української армії. Сам період Гетьманату був найбільш мирним часом в історії України.

Був утворений український театр, хор, українські університети в Полтаві, Кам’янець-Подільському, Києві, відкрито понад 50 державних гімназій. Саме в період Гетьманату було утворено українську академію наук.

Коли ставка на Центральну Раду у німців припинилася, вони вирішили поставити нового голову держави. Ним став Скоропадський. Він мав багато прибічників, які розглядали його кандидатуру як найкращу на гетьманську посаду. На мій погляд, Скоропадський  більше став українським державником вже на еміграції.

Василь Шандро: Як відбувався переворот?

Ігор Гирич: Скоропадський як приватна людина мешкав у Києві на розі Хрещатика і вулиці Богдана Хмельницького. Там розпочалися неофіційні переговори. Німецьке офіцерство схилялося до ідеї обрання Скоропадського. Для німців головним показником лояльності влади було одержання необхідних продовольчих припасів, які вони сподівалися отримати з України. Вони сподівалися, що зі Скоропадським буде легше домовитися, ніж з Центральною Радою.

Україна була зацікавлена у військовій силі німців, Австро-Угорщини, бо почалася більшовицько-українська війна, більшовики вже зайшли до Києва. Лише армія Німеччини могла врятувати ситуацію. Ми можемо сказати, що не було би держави, не було би тих успіхів української державності, які були, якби не німецькі війська.

Така ж ситуація була в Прибалтиці, і вона отримала незалежність, бо суспільство виявилося більш підготовленим, ніж Україна.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.