100 років тому був укладений перший міжнародний договір, яким було визнано УНР

Одним з наслідків переговорів між Австро-Угорщиною, Німеччиною, Туреччиною, Болгарією та УНР стало визнання Української народної республіки незалежною рівноправною державою. 

Валентина Піскун, докторка історичних наук, завідувачка відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України розповідає про те, які наслідки для України мала перша мирна угода в Першій світовій війні. 

Василь Шандро: Підписання угоди в Брест-Литовську можна вважати першим міжнароднім документом, який легітимізував УНР?

Валентина Піскун: Це безперечно є перший міжнародний укладений договір про визнання України. Визнали Україну країни Почвірного союзу: Німеччина, Туреччина, Болгарія та Австро-Угорщина.

Василь Шандро: У чому був зиск країн Почвірного союзу до підписання цієї угоди з країною, яка не вступала в Першу світову війну як окрема країна?

Валентина Піскун: Для громадськості тих країн України не існувало, її не було не тільки на мапі світу, її не було ні в головах, ні в думках політичних діячів, преси. Німецький генштаб все шукав, що можна взяти від України з економічної точки зору. І це було одним із основних мотивів: на теренах Росії є шматок землі, на якому є збіжжя, м’ясо… А в нас уже голод, ціни зростають на 50%…

Якщо простежити, як відбувалися Брестські переговори, то можна читати спецкурси для наших дипломатів, щоб вони могли усвідомлювати, які величезні гравці виступають на міжнародній арені, і якими карликами виступаємо там ми, бо не знаємо закономірностей, за якими здійснюються такі переговори.

Тетяна Трощинська: Ці інтереси й механізми використовуються досі?

Валентина Піскун: Механізми як використовувалися, так і використовуються. Це можна спостерігати зараз із поляками. Чи ще не три роки тому всі кричали: “Польща – наш адвокат в Європейському союзі!” Ми – історики – з цього сміялися, бо ми знаємо цього адвоката на Ризькій мирній конференції, як цей адвокат кинув Україну, Симона Петлюру й військо, яке захистило Варшаву. Якби не було Марка Безручка, який зупинив більшовицькі війська перед Варшавою, вона була б так само, як і Київ, біля ніг більшовиків. Точно так само нас кине Німеччина.

Тому, проводячи такі аналогії, ми мусимо завжди мати власний погляд на речі, які нам підкидають то зсередини, то ззовні, то з якихось інших дипломатичних кабінетів для того, щоб ми пірнали в хаос нерозуміння того, що відбувається. І коли наш президент на зустрічі з австрійським президентом каже, що наші стосунки розвиваються 25 років, це неправда. Наші стосунки мають сторічну практику діяльності і взаємин. І треба знати ту попередню практику, щоб вміти захищати себе сьогодні.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.