11 роботодавців запропонують свої вакансії для людей з інвалідністю

Знайти роботу: про виставку зайнятості для людей з особливими потребами розповіли голова Асоціації «Інклюзивна Україна» Юлія Ресенчук, та представниця Центру зайнятості Вільних людей Марина Лебідь.

Тетяна Трощинська: Де і коли відбудеться виставка зайнятості? Хто міг би туди прийти? І що там можна буде побачити?

Марина Лебідь: 30 березня з 10:00 до 14:00 ми проводитимемо ярмарок вакансій для людей з інвалідністю. Він буде проходити в DEC place за адресою бульвар Лесі Українки, 23-б. Це доступне приміщення. Тобто для людей з інвалідністю це зручна локація.

У нас буде 11 роботодавців. Також в нас будуть перекладачі з жестової мови для людей, що мають порушення слуху.

Тетяна Трощинська: Розкажіть детальніше про роботодавців. Які вакансії вони пропонують?

Марина Лебідь: Цього року роботодавці запропонували вакансії середньої або високої кваліфікації. Багато компаній говорили про те, що вони на всі свої вакансії готові розглядати людей з інвалідністю. Які компанії будуть представлені?  «Nestle», IBM Ukraine​, «Ашан», «Melexis», «ЛИГА:ЗАКОН», «АХА Страхування», Agency of Industrial Marketing, «Акро», Mister Cat, Danone, AGAMA Communications, ARCE contact center, GRANDE AFFICHE та інші.

Василь Шандро: Які проблеми виникають при працевлаштуванні людей з інвалідністю?

Юлія Ресенчук: Проблем немало. В нас є конвенція ООН про права людей з інвалідністю. Там є стаття 27, в якій йдеться про те, що держава-учасниця цієї конвенціє має сприяти працевлаштуванню людей з інвалідністю. На основі цієї конвенції були створені українські закони, зокрема стаття 19 закону 875 про соціальну захищеність людей з інвалідністю. В нас є закон про 4-відсоткову квоту. Тобто в кожній компанії має працювати 4% людей з інвалідністю. Згідно зі статистикою, 30% людей з інвалідністю у нас працевлаштовані. Але це зовсім неправдиві цифри. У нас люди з інвалідністю працевлаштовані формально. Щоб уникнути цього закону, роботодавці приймають трудові книжки людей з інвалідністю, платять мінімальну зарплату і людина нібито працевлаштована. Але вона не задіяна у роботі, вона не працює в команді і не розвивається. Тобто вона сидить дома.

Тетяна Трощинська: Чому люди погоджуються на це?

Юлія Ресенчук: Тому що в більшості немає іншого шляху. Для них це якась копійка. Я б не хотіла звинувачувати у цьому роботодавців. Я вважаю, що цей закон дуже складний і заплутаний. Він мав би мотивувати роботодавців брати на роботу людей з інвалідністю, але відбувається навпаки. Роботодавці просто лякаються, тому що до них висувається багато вимог. Треба створити робоче місце, треба звітувати у Фонд соціального захисту. Все це здається дуже складним.

Василь Шандро: А воно насправді складне?

Юлія Ресенчук: Так. Це дуже складно.

Тетяна Трощинська: Те, що прописує закон, воно справді потрібно?

Марина Лебідь: Часто МСЕК робить помилки в плані індивідуального розвитку людини з інвалідністю. Таким чином роботодавці самі не розуміють, що їм потрібно зробити. Наприклад, МСЕК пише — «потрібні додаткові умови». Які умови? Часто люди з інвалідністю не потребують цих додаткових умов. Але це в них написано в карті. Для роботодавців це може стати причиною сказати «ні». Вони бояться, що завтра хтось прийде, проведе перевірку і оштрафує їх.

Василь Шандро: Тобто треба переглянути законодавство?

Марина Лебідь: Тут швидше йдеться про реалізацію цього законодавства, про кваліфікацію людей, які працюють у МСЕК.

Юлія Ресенчук: Цей закон не формує рівність. Він навпаки їй суперечить. Роботодавці приходять до нас і просять дати якихось людей з інвалідністю, щоб працевлаштувати їх. Вони платять величезні штрафи за недотримання квоти. Роботодавці вже ненавидять людей з інвалідністю. Тому вони намагають знайти спосіб ухилитися від цих норм закону.

Друга проблема — це доступність. Більшість наших компаній хочуть взяти до свого штату людину з інвалідністю. Але вони просять людину фізично необмежену. Якщо людина не чує або не бачить, це дуже лякає роботодавців. Нас часто питають, як людина з порушенням слуху працюватиме за комп’ютером. Але ж ми живемо у 21 столітті. І людина з порушенням слуху спокійно працює за комп’ютером.

Тетяна Трощинська: Ви бачите якусь позитивну динаміку?

Марина Лебідь: Так. Наприклад, одній компанії пропонували такого кандидата, а вона сумнівалася. За рахунок консультаційної підтримки людину взяли. Через деякий час я побачила, що ця компанія розглядає таких кандидатів.

Тобто, побачивши це на власні очі, власники бізнесів починають лояльно до цього ставитися. Люди перестають боятися.

Василь Шандро: В яких сферах найлегше працевлаштуватися людям з інвалідністю?

Юлія Ресенчук: Ми намагалися інтегрувати людей в IT-сферу. Ця сфера надає найбільше дистанційних вакансій. Крім того, це більш прогресивна сфера.

Тетяна Трощинська: Чи треба роботодавцям окремо щось вчити про людей з інвалідністю?

Юлія Ресенчук: Ми створили довідник для роботодавців, який ми презентуємо на нашому ярмарку вакансій. Там ми прописали всі особливості, які стосуються працевлаштування людей з інвалідністю.

Третя проблема, яка існує, — це самі люди з інвалідністю. Насправді, сьогодні не так багато людей з інвалідністю готові працевлаштовуватися. Вони не мають навичок самостійного життя. Більшість людей з інвалідністю в нашій країні не несуть відповідальність за своє життя.