58% хребетних тварин зникли за останні 40 років

Чому це загрожує та як змінити ситуацію? Розповів координатор волонтерів Дунайсько-Карпатської програми WWF Андрій Плига.

Тетяна Трощинська: Як це стається?

Андрій Плига: Є декілька головних причин. Щоб пояснити на українських реаліях, дві головні причини: втрата місць існування і деградація місць існування. Наприклад, степ. Це не просто поле, це дика територія. В Україні лишилося 2% степів. Половина нашої території у степовій зоні, але степів там майже нема. Всі тварини, які мешкали в степах, звідти зникли.

Лишилися невеличкі фрагменти степу: або в окремих заповідниках, або степові балки. Місця для диких коней, сайгаків, степових птахів нема. Степовий орел востаннє гніздився в Україні у 1982 році. Він може залетіти, але гнізд ви не знайдете. Так само і журавель-красавка. Раніше він мешкав на половині території України, останнім часом лишився лише в Криму. І що зараз з ним там я не знаю. Те саме і з дрохвою. Є безліч видів, які майже зникли через втрату місць існування.

Інша причина — деградація місць існування. Ті ліси, які ми бачимо навколо Києва, це не є ті ліси, які тут колись були. Це вторинні штучні ліси. Там нема всіх компонентів, необхідних для повноцінної екосистеми.

Усі причини — результат людською діяльності. Надмірна експлуатація (наприклад, вилов риби і полювання), вплив інвазивних видів. Скажімо, види, які завезені до нас з Північної Америки, які в нас не мають власних ворогів, розмножуються і стають конкурентами наших місцевих видів.

Раніше в Європі мешкала європейська норка, але були на звіроферми були завезені американські норки, вони повтікали зі звіроферм і повністю витіснили європейську норку. Вона лишилася тільки на дельті Дунаю і може скоро вимерти.

Ситуація ще катастрофічніша на островах. Там часто мешкали нелітаючі птахи, які не мали ворогів. Приходили люди, привозили з собою щурів, котів. До речі, кіт — один з найжахливіших хижаків в історії. Він знищив багато видів.

У Новій Зеландії є невеличкий острівець. Там був маяк і жив доглядач, який мав кота. Є така пташка волове очко, вона мешкає в Україні, а був один вид, який мешкав тільки там. І цей один чорний кіт винищив цілий вид.

Тетяна Трощинська: Як тоді правильно уживатися людині з тими, кого вона знищує?

Андрій Плига: Потрібно змінювати спосіб життя. Ми живемо по-споживацьки: чим більше маємо речей, тим крутішими виглядаємо. І ресурси ми беремо з нашої планети, а вони обмежені. Цей звіт говорить, що ми використовуємо понаднормово. Ми використовуємо вже більше, ніж півтори планети Земля. Ми забираємо ресурс у нашого майбутнього.

Василь Шандро: Які наслідки зникнення близько 60% загальної кількості?

Андрій Плига: Дуже багато. Екосистеми надають певні послуги: очищення води, кисень, їжа, медичні речовини. Екосистеми з втратою розбалансовуються і перестають надавати ці послуги.

Василь Шандро: Чи можна говорити про кількість видів, які повністю зникли?

Андрій Плига: Повністю зникло близько 800 видів з 1500 року. Були еволюційні випадки, коли якийсь молюск мешкав біля острова, потім відбулося виверження вулкану і цей молюск зник. Але 90% і більше — наслідок людської діяльності.

Вчені розрахували середні темпи вимирання. Нинішні темпи в 100-1000 разів переважають природні. Види зникають швидше, ніж вони повинні були б зникати. І все це внаслідок людської діяльності.

В Північній Америці жив мандрівний голуб. Він був найчисельнішою птахою на світі — кілька мільярдів птахів. Останній голуб помер у 1914 році. Є спогади сучасників, які писали, що зграї голубів, які мігрували, повністю закривали собою небо. Люди повністю винищили цих голубів, бо вважали, що їх чисельність нескінченна. Певний час північноамериканські міста харчувалися голубиним м’ясом. Були різні теорії, чому голуби зникли: що вони мігрували на інший континент, що їх всіх змило в море. Люди висували різні припущення, але відмовлялися вірити, що вони ж самі їх і винищили.

Тетяна Трощинська: Чи відомі випадки, коли подібні звіти впливають, люди трошки зупиняються в освоєнні всього навколо себе?

Андрій Плига: Ці звіти впливають на міжнародному рівні. Минулого року була Паризька кліматична конференція, коли були підписані певні документи про скорочення викидів СО2 і т.д. Політики на міжнародному рівні змушені дослухатися до цих звітів і приймати певні постанови. Але вони є тим важливим інструментом, який дозволить у майбутньому змінювати акценти людської діяльності, що дасть нам шанс на виживання.

Кожен з нас може щось змінити: керуватися певними принципами при виборі продуктів, пакування, сортувати сміття. Наприклад, звичайні поліетиленові кульки щороку призводять до загибелі близько 100 тисяч тварин в океанах.