90 років українській анімації: діснеївську «Білосніжку» малював українець Володимир Титла

Василь Шандро: Чому 90 років?

Іван Капітонов: 1927-го року на екранах України було показано «Казку про солом’яного бичка», створену В’ячеславом Левандовським. І від цього починається відлік української анімації. Наприкінці 20-х років ще було фільми, але, на жаль, майстерню через політичні моменти ліквідували на початку 30-х. Учні Левандовського відроджували художню анімацію в середині 30-х років, після чого цю майстерню знову ліквідували через політичні моменти.

І тільки після відлиги вдалося знову тим самим людям, які це робили в 30-х роках, створити всім відому творчу художню студію «Об’єднання художньої мультиплікації».

Василь Шандро: Цей перший мультфільм «Казка про солом’яного бичка» не зберігся?

Іван Капітонов: На жаль, з довоєнних мультфільмів дуже мало чого збереглося. Центр Довженко робить велику роботу, знаходить буквально по крихтах якісь анімаційні сюжетики зі збірок окремих кіно новин. Також вдалося в російських архівах знайти перші звукові мультики 30-х, але, на жаль, це поки що все, що ми маємо.

Василь Шандро: Вікіпедія говорить, що цього дня 1937-го року в Голлівуді відбулася прем’єра першого повнометражного фільму «Білосніжка та семеро гномів». І над 20-тихвилинною стрічкою працювало 750 художників. Чи можна собі уявити подібні масштаби в українській анімації?

Іван Капітонов: В українській анімації навряд чи були такі масштаби. Дійсно, на момент 1938-го року в Діснея була розвинена індустрія. Він довів, що анімація може бути комерційною ще у 1928-му році, коли вийшов «Пароплав Віллі» з Міккі Маусом. Розквіт української анімації був у 70-80-х роках, але там все одно не працювало стільки художників.

Де речі, що цікаво: над «Білосніжкою» працював українець Володимир Титла. Він народився в Штатах в родині емігрантів з Тернопільщині, виріс в українській культурі, в пласті, їздив до західної України розмальовувати церкви в село свого батька, поки вона не була захоплена радянською владою.

Василь Шандро: Поговорімо про сам проект «90 років української анімації». Для чого він? Про що ви розповідаєте? Це якісь лекції, покази?

Іван Капітонов: Зараз навіть не всі аніматори в курсі, що була така історія, що їм є, на що спертися.

Все починалося з Фейсбук сторінки, де я просто проводив онлайн ретроспективу українською і англійською мовами. Просто викладав мультики з коментарями. Також був флешмоб  «Улюблений мультик», щоб люди згадали про своє дитинство, поділилися, передали естафету, і цей флешмоб підхопило дуже багато людей.  

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.