АЕС України треба використовувати ефективніше, — експертка

З 16 березня по 6 квітня у Києві пройде цикл семінарів «Азбука атомної енергетики та ядерної і радіаційної безпеки», що присвячений 30-й річниці аварії на ЧАЕС. В студії з нами помічниця директора з інформаційної політики Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Тетяна Вербицька, яка розказує про сучасність українських АЕС, каже, що з Чорнобиля радіація нікуди не зникла, та озвучує проблеми атомної енергетики в Україні.

Ольга Веснянка: 26 квітня виповниться 30 років з дня аварії на ЧАЕС, і ви підготували цикл семінарів до цієї річниці? 

Тетяна Вербицька: Ми вирішили організувати низку навчальних семінарів до 30-ї річниці аварії на ЧАЕС, щоб ще раз нагадати про саму аварію та поговорити про  атомну енергетику та радіаційну безпеку. 

Ірина Соломко: Звичайні люди можуть прийти на семінари, чи це тільки для журналістів?

Тетяна Вербицька: Ми орієнтувалися здебільшого на журналістів, громадських діячів, але доступ на семінари буде відкритим для всіх, хто цікавиться цими темами.

Проходити вони будуть щосереди о 19:00 в різних місцях. Сьогодні, наприклад, семінар відбудеться в «Smartville. Вiльний Простiр» на бульварі Шевченка, 36а. Також семінари пройдуть і у «Freud House» на Подолі. Інформацію про них можна знайти на сайті Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки та у Фейсбуці.

Ольга Веснянка: На якому етапі зараз знаходиться захист атомної енергетики в Україні? Для чого потрібно централізоване сховище?

Тетяна Вербицька: Наразі є проект централізованого сховища ядерного палива. На його реалізацію у «Енергоатома» немає коштів, але все потрошку почало рушати з мертвої точки завдяки політичній підтримці. Це сховище потрібно для того, щоб не вивозити відпрацьоване ядерне паливо в Росію, за що, до речі, Україна сплачує їй великі гроші.

Ірина Соломко: Сховище будується в Чорнобилі?

Тетяна Вербицька: Воно ще не будується, є проект будівництва централізованого сховища для Чорнобильської зони відчуження. Там добудовується сховище для відходів ЧАЕС, куди відвантажуються лише перші партії. І в цій же зоні збудується ще сховище, де буде зберігатися відпрацьоване ядерне паливо з діючих українських АЕС.

Ольга Веснянка: Скільки в Україні є атомних енергоблоків? Чи будуємо ми нові?

Тетяна Вербицька: Наразі в Україні є 15 діючих енергоблоків, і будівництво нових поки не відбувається. Це дуже дорого.

Ольга Веснянка: Кажуть, що атомна енергетика не має впливу на зміну клімату, а якщо будувати станції 3-го покоління, то вони будуть зовсім безпечні. Яке ви бачите майбутнє атомної енергетики?

Тетяна Вербицька: Для боротьби зі зміною клімату треба орієнтуватися на споживача. Нам потрібно задавати собі питання про те, чи треба нам стільки цієї енергії, чи правильно ми її споживаємо. Для початку потрібно навчитися ефективно використовувати ту енергію, що вже генерується.

Ольга Веснянка: Чи є в Україні надлишок такої енергії?

Тетяна Вербицька: В Україні проблема полягає в тому, що ми не використовуємо наші АЕС на повну потужність через диспетчерські обмеження на користь вугільним електростанціям. Тобто генерація атомної енергії зменшується в ручному режимі, щоб йшло більше споживання енергії, яка виробляється вугільними енергоблоками.

І вважаю, що також потрібно розвивати відновлювальну енергетику. За нею наше майбутнє.

Ірина Соломко: Наскільки добре розвивається відновлювальна енергетика у світі?

Тетяна Вербицька: Вона розвивається дуже активно, вже є країни, наприклад, Данія, які на всі 100% вже користуються відновлювальною енергетикою.

Ольга Веснянка: Де в Україні можна отримати найбільші дози радіації?

Тетяна Вербицька: Чорнобильська зона назавжди залишиться бурою плямою в цьому плані.

Ірина Соломко: Мішель Терещенко, який в Глухові вирощує промислові коноплі, пропонує засадити ними зону відчуження. Це допоможе її очистити?

Тетяна Вербицька: Ні, радіація просто перейде в коноплю, як зараз вона переходить в дерева. І таким чином буде створено ще більше радіоактивних відходів, при горінні яких в атмосферу буде вивільнятися більше радіації. В контексті Чорнобильської зони слід думати про створення біосферного заповідника.

Ірина Соломко: Я була в Чорнобилі, і коли там знаходишся, то персонал ЧАЕС робить усе, щоб ти не відчув цю загрозу, і тому починає здаватися, що оцінки експертів перебільшені. Наскільки ці відчуття є науково обґрунтованими, чи це просто така емоційна ілюзія?

Тетяна Вербицька: Радіацію не відчуваєш ні на смак, ні на дотик, проте вона все одно там існує.

Ольга Веснянка: Які досі трапляються міфи про АЕС?

Тетяна Вербицька: Основний міф, який спостерігаю в останній час, говорить про те, що на АЕС може бути ядерний вибух. Насправді ж на атомній станції ядерний вибух може статися, тільки якщо туди скинути ядерну бомбу.

А щодо розмов про Запорізьку атомну станцію й начебто аварію там, то це було перебільшення. Там стався звичайний інцидент, і не було ніякого викиду радіації навіть усередині захисної оболонки. Так що ЗАЕС — це не другий Чорнобиль.