Активісти фіксують більше злочинів на ґрунті ненависті, ніж офіційні структури

Про те, наскільки успішно Україна бореться з такими злочинами, поговоримо з експерткою Центру «Без кордонів» Оленою Бондаренко

Андрій Куликов: Що таке злочин на ґрунті ненависті?

Олена Бондаренко: Це злочин який скоюється проти людини через те, що вона є членом або вважається членом певної групи за певною ознакою: етнічність, національність, релігія, мовна ознака, інвалідність. В останні роки в Україні збільшились злочини на ґрунті ненависті проти представників ЛГБТ-спільноти

Ольга Веснянка: Так, в Івано-Франківську стався напад на іноземних студенітв на грунті ненависті до інозенмців.

Ви працюєте зі слідчими, щоб вони розуміли ці обставини? Як реагує МВС?

Олена Бондаренко: Більшість випадків до останнього року фіксувались громадськими організаціями, за статистикою бували таки роки, коли більше 100 випадків злочинів фіксувались громадським організаціями і лише 3 — державними органами.

В суді майже не використовується окремо кваліфікація таких злочинів.

Проводилось навчання для патрульної поліції, а зараз ми проводимо навчання для слідчих. Ми запустили пілотну програму в трьох регіонах — Одесі, Львові, Запоріжжі, ще в трьох ми плануємо запустити до кінця року — це Чернівці, Дніпро, і одне місто, з яким ми ще не визначились.

Андрій Куликов: Наскільки готові жертви нападів повідомляти про те, що вони стали жертвами?

Ольга Веснянка: Насправді, є такі вразливі групи, які не готові взагалі спілкуватися з правоохоронцями: це ромська громада, представники ЛГБТ-спільноти. Останній звіт «Гей-Альянсу»​ України свідчить про те, що таких випадків багато.

З ким ви працюєте? Куди можна звертатися?

Олена Бондаренко: Наш проект «Без кордонів» надає безкоштовну юридичну допомогу — супровід в поході до поліції для подачі заяви та продовження співпраці в суді. Є номер телефону: 093-035-15-15, за яким можна зателефонувати. Також можна повідомити через форму на нашому сайті «Без кордонів».

Чому не повідомляють — питання дуже актуальне, і ми намагаємось це для себе з’ясувати. Розслідування затягуються і тому люди не хочуть втрачати на це рік-півтори. Тому дуже важливо, щоб була політична воля з боку поліції і слідчих

Ольга Веснянка: Який департамент в МВС відкрився і чи він не є просто декорацією?

Олена Бондаренко: Займається цим управління в структурі Генерального слідчого управління Національної поліції Україні. Є контактний пункт з питань злочинів на ґрунті ненависті, створений за ініціативою ОБСЄ.

І в минулому році була опублікована статистика поліції злочинів на ґрунті ненависті. Більш того, вони опублікували не тільки статистику зафіксованих злочинів, але й злочини, які можуть бути спричинені на ґрунті ненависті. І це позитивні зрушення.

Андрій Куликов: Ви згадували, що злочини на ґрунті ненависті можуть скоюватись проти інвалідів. Поясніть?

Олена Бондаренко: В Британії вже давно фіксуються злочини проти людей з інвалідністю. В Україні такої статистики, на жаль, немає. Але в нас навіть відділки поліції недоступні для людини, як вони можуть елементарно повідомити про це?

Андрій Куликов: Як ви здійснюєте моніторинг?

Олена Бондаренко: Наша організація фокусує свою роботу на правовій допомозі та роботі з поліцією. Було б ще добре підключити прокуратуру до цього процесу.

Ми отримуємо дані від колег з інших громадських організацій, від громад, з медіа. Важливо, щоб було адекватне висвітлення таких злочинів, тому що медіа відіграє важливу роль. Інколи тільки через медіа людина може дізнатися, що вона може отримати правову допомогу.

Андрій Куликов: Як часто ЗМІ сприяють розпаленню ненависті та ворожнечі?

Олена Бондаренко: В 2014 році ми провели моніторинг проявів мови ненависті або мови ворожнечі в українських ЗМІ, і виявили, що дуже часто з’являються ворожі вислови, які створюють атмосферу підтримки для людей, які скоюють злочини на ґрунті ненависті. І люди потім після скоєння злочину, отримавши таку завуальовані підтримку ЗМІ, думають, що це нормально — ненавидіти ЛГБТ-спільноту або тих же ромів.

Андрій Куликов: Наскільки ймовірно, що люди можуть позиватися до суду на заголовок чи зміст статті, яка, на їх думку, розпалює ненависть і виграти цю справу?

Олена Бондаренко: Ймовірно, але потрібно, щоб була жертва, яка подасть заяву до суду, це питання до кримінального кодексу. І тут питання в тому, чи хочемо ми покарання для медіа в рамках кримінального процесу, тому що я була б рада побачити відгуки читачів та колег.