Автомобільні перевезення це «доволі кримінальний бізнес», - Михайло Ноняк

Голова Укртрансбезпеки Михайло Ноняк розповів про боротьбу із «сірим» та «чорним» ринком перевізників, законодавчі зміни та легалізацію міжобласних пасажирських перевезень. Зокрема, він повідомив, що торік було виявлено 6,5 тисяч нелегальних перевізників, а за 3 місяці 2017 р. – близько трьох тисяч «нелегалів».

Тетяна Трощинська: Днями відбувся пікет під Кабінетом Міністрів перевізників із Сум з маршруту «Суми-Київ». Чому саме вони? Чи вдалося домовитись з ними і про що?

Михайло Ноняк: Справді,  пікетувальники виїхали з певними вимогами під Кабінет Міністрів України. В нас відбулось спілкування, яке продовжилось безпосередньо в мене в кабінеті для того, щоб поспілкуватись з людьми, почути їхні проблеми, пропозиції, побажання тощо. Зрозуміло, що ми, як державна структура, керуємось виключно законодавством . Вимоги, зокрема перевізників Сум, полягали в наступному. Вони здійснюють нерегулярні перевезення – це перевезення, де транспортний засіб зобов’язаний їхати не більше 2 рази в тиждень. Також потрібно укладати договір з підприємством або з кожним пасажиром. Вони ж їздять регулярно – тобто вже порушують законодавство, в них на регулярні рейси немає жодних документів. Тим більше, вони їздять іншими транспортними засобами, не передбаченими для перевезення пасажирів на такі відстані. Тут зрозуміло, що в них немає дозвільних документів на маршрут, вони не видають квитки, не сплачують відповідні податки.

Вихід з цієї ситуації лежить тільки в законодавчій площині. В першу чергу по наших автошляхах повинні їздити нормальні, якісні  транспортні засоби. В першу чергу це безпека громадян – безпека наших людей, наших дітей. І якщо їздять такі, вибачте, відра з болтами, які зараз є на наших автошляхах – це велика проблема. В першу чергу це мають бути хороші, комфортні транспортні засоби, вони мають мати відповідні маршрути тощо. Ці перевізники прекрасно знали, що вони порушують законодавство, але намагались тиснути на владу, щоб для них зробили виключення. Не можна одних штрафувати, а інші будуть білими і пухнастими. Так не буває. Є закон, і я як керівник і мої підрозділи виконуємо чітко букви закону.

Ми вже робимо ряд змін до нормативно-правових актів, зокрема до ряду постанов для того, щоб зробити порядок на пасажирських перевезеннях.

Пікетувальники говорять, що потрібно відмінити конкурси. Ми вже підготували ряд змін до постанови №1071, яка передбачає ряд конкурсів зокрема на міжобласні перевезення. Там буде вільний доступ на ринок. Перевізник, маючи хороший транспортний засіб, маючи всі дозвільні документи, може подати в місцевий чи центральний орган документи, збирається комісія і дають йому той чи інший маршрут, або ж може бути замовник цього маршруту – це органи місцевої та центральної влади. Тут ситуація спрощується, але не вирішує проблеми. Перевізники їздять переобладнаними транспортними засобами, без ременів безпеки на великі відстані. Пасажири хочуть якісну послугу – зайти в нормальний, чистий, комфортний автобус, проїхати певний шлях безпечно. Ми бачимо що відбувається – відриваються колеса на транспортних засобах, ламається підвіска серед дороги, і це велика небезпека. Легальний перевізник забезпечує страхування у випадку ДТП. А тут ніяких страховок.

Василь Шандро: Все ж ці перевізники виникли не на порожньому місці. З’явився запит, люди почали більше їздити і держава не могла забезпечити ЛАЗами і фешенебельними Ікарусами всі ці потреби, які є. Яка участь держави зараз в сегменті автоперевезень?

Михайло Ноняк: Більшість автоперевезень – це приватники. Це бізнес. Ви можете зареєструватись як підприємець чи мати відповідну транспортну компанію і виходити до замовника – до органів місцевої та центральної влади. Є різні маршрути – в Києві, в області, міжобласні, міждержавні. Більшість всього транспортного засобу – це приватні перевізники, і це добре. По-перше, вони зайняті особи, по-друге – вони дають робочі місця. Участь держави повинна бути регуляторна, потрібно робити всі сприятливі умови, щоб транспортна галузь розвивалась. Бо транспорт – це один із сегментів економіки, доволі серйозний  і великий. Якщо зупинити його – зупиниться все.

Василь Шандро:  Цей бізнес зараз переважно неоподаткований?

Михайло Ноняк: Оподаткований.

Тетяна Трощинська: А «сірі» і «чорні» перевізники, хто це такі? Чи знаєте ви цих людей?

Михайло Ноняк: Звичайно знаємо в кожні області і виявляємо таких повсякденно. «Чорний» перевізник – це нелегальний перевізник, який не платить податки, який не відповідає за безпеку пасажирів, не видає пасажиру жодного квитка, який їздить по маршруту, по якому йому заманеться, без ліцензії і без відповідних дозвільних документів.

Тетяна Трощинська: Ви їх відловлюєте?

Михайло Ноняк: Звичайно. Ми за минулий рік відловили таких нелегальних перевізників 6,5 тисяч. Це доволі велика цифра в масштабах держави, де наші підрозділи в кожній області виявляють таких нелегальних перевізників разом із національною поліцією, самі, з громадськістю.

«Сірий» перевізник може мати ліцензію, може платити податки, але в нього немає маршруту. Ми ось згадали сумських перевізників – вони так звані «сірі» перевізники. Ряд з них має ліцензію, ряд з них перебуває на певній формі оподаткування, але в них немає маршуруту, вони не платять ні автостанційний збір, не платять тих податків, які б мали платити в разі регулярного маршруту.

Василь Шандро: Власне я через це запитував як цей бізнес оподаткований разом із «сірим» і «чорним», а те лише ті, які працюють за законом.

Михайло Ноняк: Якщо взяти весь ринок автомобільних перевезень, то великий відсоток, я переконаний що більше мільярда гривень недоотримує бюджет з того, що би мав отримувати. В нас є великий ринок нелегальних таксі, і більше 200 тис. транспортних засобів – це те, що ми можемо побачити. Таксі нелегальне є по всій Україні. Я вже казав, що за минулий рік ми виявили 6,5 тисяч нелегальних перевізників, і вже за цей рік на середину квітня ми виявили близько 3 тис. Це велика цифра. Ми як структура не хочемо бути тим чи іншим каральним органом, ми навпаки хочемо бути сервісним органом. Ми проводимо на різних платформах, на різних рівнях – в областях, в центральному апараті, на платформах Міністерства Інфраструктури роз’яснювальну політику, спілкуємося з різними асоціаціями, щоб напрацювати ряд законодавчих змін для того, щоб впорядкувати ринок. Зокрема ринок таксі, вантажних перевезень, де є порушення габаритно-вагових норм тощо.

Василь Шандро: Людина, маючи хороший автобус, хоче зробити собі маршрут і відповідні всі документи. Скільки їй треба часу для цього?

Михайло Ноняк: Є певна процедура. Якщо ми говоримо про міжнародний маршрут – ви подаєте пакет документів в Міністерство Інфраструктури, збирається комісія і на протязі місяця-півтора розглядають ряд маршрутів, де подались суб’єкти господарювання. Якщо ми говоримо про міжобласні маршрути, де проводить конкурси Укртрансбезпека, тоді виносяться на конкурс певні маршрути і вже за місяць перевізник отримує всі дозвільні документи.

Трощинська: Що зі штрафами? Наскільки штрафи загрозливі для порушників?

Михайло Ноняк: Якщо є порушення, ми штрафуємо без виключення всіх – і легальних перевізників, і нелегальних, і «сірих» перевізників. Штрафні санкції ми накладаємо на всіх. Це може бути і 170 грн, і 34 тисячі. В нас немає виключень. Дехто приходить, звертається, пробують тиснути, зокрема і те, що було під Кабінетом Міністрів. Тиск просто неможливий.

Василь Шандро: Чи можна припускати, що «сірий» і «чорний» бізнес частково був толерований місцевим самоврядуванням і в тому числі Міністерством Інфраструктури?

Михайло Ноняк: Це доволі кримінальний бізнес, і про це потрібно відкрито і чесно говорити. Починаючи з 90-х років,  багато так званих кримінальних авторитетів певний час кришували цей бізнес. І зараз є факти, що десь хтось з кимось вирішує. Це вже питання до правоохоронних органів. Також можна відкрито і чесно сказати, що і державні структури кришували, лобіювали певних перевізників свого часу. І коли ти стикаєшся з тим ринком перевезень, який є сьогодні, який формувався 25 років, і ти хочеш навести порядок – не так легко це зробити. В першу чергу, ти впираєшся в законодавчі норми, з іншої сторони пробують різними шляхами на тебе тиснути – від так званих громадських організацій до якогось ефемерного криміналу. Я всім пояснив, що нікого не боюся і на мене тиснути неможливо. Я роблю свою роботу: в мене є чіткий функціонал як в керівника, є нормативно-правова база. Ми працюємо тільки в легальному і правовому полі. Якщо ви хочете домовлятись – будь ласка, сідайте за круглий стіл, обговоримо той чи інший наказ, постанову чи закон. Наш основний меседж – працюємо легально.

Текстову версію матеріалу підготувала Тетяна Денькович.