«Більше, ніж жінка»: нова вистава про трансгендерних людей

Вистава відбудеться о 18:00 у PostPlayТеатр (вул. Нижньоюрківська, 31). Анонсують подію Нін_о Ходорівськ_а, фасилітаторка вистави, та один із акторів Сольдаду Ковалісіді

Анастасія Багаліка: Про що вистава «Більше, ніж жінка»?

Нін_о Ходорівськ_а: Це дещо інтерактивна вистава. Ми спираємося на методики «театру пригноблених» і фізичного театру. У нашому випадку це трохи буде і комедія. Фрагменти, які будуть показані, ґрунтуються на досвіді людей, які беруть учать у постановці.

Ми будемо розповідати особисті історії, але також будемо більш образно дивитися на те, що відбувається.

Театр дає можливість подивитися на дійсність з різних боків, побачити процес, у якому змішані фантазії, реальні проблеми, можливості та складності.

Ірина Славінська: Як глядачі долучаються до вистави?

Нін_о Ходорівськ_а: Глядачі можуть брати участь в обговоренні, ставити учасникам питання в процесі вистави. Можна буде втрутитися в дію в певний момент, додати свої частини візуального зображення, щоб воно стало таким, яке на думку глядачів більш повно відображає дійсність.

Анастасія Багаліка: Сольдаду, розкажіть про вашу роль.

Нін_о Ходорівськ_а: Моя роль достаточно простая. Она базируется на личном опыте и тех событиях, которые происходили или происходят в жизни сейчас. Они достаточно отображают ситуации, с которыми сталкиваются трансгендерные люди, мигранты. Это пересечение разных фрагментов из жизни.

Анастасія Багаліка: З чим стикаються трансгендерні люди в Україні?

Сольдаду Ковалісіді: То, что в большей степени буду рассказывать я, это ситуация, связанная с политической миграцией, когда необходимо покинуть страну в экстренной ситуации, и у тебя женские документы.

И это постоянные проблемы: получить Western Union, заплатить банковский картой в супермаркете; проблемы на уровне того, как получить вид на жительство, устроиться на работу, даже если у тебя есть опыт, но тебя не берут, потому что у тебя женские документы.

Нін_о Ходорівськ_а: Ми взяли на себе сміливість досить глибоко зайти в ті питання, які індивідуально не вирішуються. Ми будемо говорити і про індивідуальні стратегії: як зіграти жінку, навіть якщо ви вже три роки на гормональній терапії.

Ірина Славінська: Для якого кола запитань ви плануєте дати поштовх до дій?

Нін_о Ходорівськ_а: Сподіваюся, у нас будуть представники квір та транс-спільноти України і ми зможемо говорити про те, що робити. Думаю, в нас будуть люди, які не мають такого досвіду, але мають досвід пригноблення гендерною системою. І ми будемо шукати точки перетину: як разом щось змінювати, щоб усім було від того краще.

Ірина Славінська: Чому назва «Більше, ніж жінка»?

Сольдаду Ковалісіді: Название достаточно двоякое. Это разговор о том, что у тебя женское тело, был женский гендер, а теперь мужской или какой-то другой. Ты не только женщина и не только мужчина. Ты можешь быть и женщиной, и мамой, и переводчицей — это набор и целостность. Название «Больше, чем женщина» дает простор, чтобы расширить понятие: женщина — это может быть разное.

Нін_о Ходорівськ_а: Для мене це не ієрархічна назва. Будь-яке слово може мати багато словникових і асоціативних значень. У даному випадку йдеться про ярлик: ти — жінка, а значить, що маєш народити до 25, фарбуватися і робити епіляцію, не відстоювати свою позицію, бо тебе будуть називати істеричкою.

Але часом треба просто мати сміливість говорити так, як я бачу світ. І це вже більше, ніж жінка. Цей стандартний набір ярличків є і про чоловіків. Що чоловік — це груда м’язів та гаманець. Ми фокусуємося саме на жіночій соціалізації, бо в усіх учасників та учасниць вона є.

Анастасія Багаліка: Як знайти підтримку такій виставі, і чому такі вистави не можуть йти на великих сценах?

Нін_о Ходорівськ_а: У нас заскорузла театральна система. Великі кошти з наших із вами податків відправляються на театр, який був актуальним на початку ХХ століття. На сьогодні в Україні формується рух незалежних альтернативних театрів, але поки він ще несформований. Тому ми ставимо це в незалежному просторі, самі сплачуємо оренду, присвячуємо свій час, вміння, знання, досвід.

Анастасія Багаліка: Передбачаєте на показах заходи безпеки?

Нін_о Ходорівськ_а: Невеличкі передбачаємо. Але ми перевірили, що поки, начебто, напади не плануються, нам ніхто не погрожував. Театр отримав дзвінок, який викликав підозру, але ми не розуміємо, наскільки це небезпечно.

Ірина Славінська: Ви говорили, що театр для пригноблених також передбачає особливий спосіб говоріння з залом та роботу з акторами, опишіть це трохи.

Нін_о Ходорівськ_а: Один з основних принципів театру пригноблених — кожен і кожна є експертом та експерткою свого життя. Мені, як театральному діячу, не треба розповідати людям, як вони живуть, що їм грати — вони самі це знають. Мені треба створити творчий потік, в якому вони можуть розкрити це, повернути собі творчі можливості і різними естетичними мовами розповісти про те, що відбувається, поставити питання. Разом з глядачами, які також є експертами свого життя, ми обмінюємося досвідом та шукаємо, як нам змінювати щось, як ми можемо бути корисні одне одному.

Сольдаду Ковалісіді: Создается поток, безопасная атмосфера, когда ты можешь раскрыться и рассказывать истории, которые происходят с тобой на разных уровнях. Для меня эта методика — момент, когда мы можем вместе проговорить все, увидеть, что существует много общих точек.