Більшовики його убили, а тіло викинули в море — історики про муфтія Номана Челебіджіхана

Обговорюємо першу книжку українською мовою про лідера кримських татар Номана Челебіджіхана «Не заросте травою поле бою». В студії Громадського радіо історики: координатор Таврійської гуманітарної платформи Андрій Іванець і голова правління ГО «Українська ініціатива», перекладач Юрій Косенко.

Василь Шандро: Буде коректно почати розмову з імені, особистості Номана Челебіджіхана. На жаль, це прикрість, мало ми знаємо про те, що відбувалося в Криму. Певні штампи, які були посіяні і задекларовані радянською історіографією, вони, вочевидь, є актуальними й досі. Отже, Номан Челебіджіхан, хто він?

Юрій Косенко: Це питання багатогранне, оскільки він був людина надзвичайно глибока, талановита. Перш за все, це муфтій перший демократично обраний, керівник національного уряду, руху, лідер першого Курултаю кримськотатарського народу першого. Також він класик кримськотатарської літератури, автор національного гімну. Людина надзвичайно багатогранна. Він займався і культурно-просвітницькою діяльністю, і здійснював низку реформ. Хоча в нього період був дуже обмежений, коли він міг виявити ці свої таланти на практиці, він встиг зробити дуже багато, започаткував важливі процеси. Це без перебільшення, якщо двома словами: національний герой кримськотатарського народу.

Василь Шандро: І, власне, він є популярним серед кримських татар, вони знають це ім’я, про його діяльність?

Юрій Косенко: Ім’я знають, але з приводу діяльності далеко не всі обізнані. Ми, українці, про своїх діячів тієї доби теж, на жаль, знаємо не так багато, як би хотілося. Це пов’язано з тим, що в радянський період все, що було пов’язано з Номаном Челебіджіханом і його колегами, воно витравлювалося, переслідували людей, які цю інформацію поширювали, тому процес відродження триває. На жаль, далеко не кожен кримський татарин може детально розповісти, ким він був, що він робив. Але, звичайно, ім’я відоме всім кримським татарам. Особливо дата – день його вбивства у 1918 році, в лютому. Це подія, яку практично всі кримські татари так чи інакше знають.

Ірина Славінська: А чому ця дата така вікопомна?

Юрій Косенко: Тому що, по перше, це один з національних лідерів, дуже знакова постать. Окрім того, він був ще релігійним діячем. Сам факт його брутального вбивства… Вбитий він був російськими більшовиками у Севастополі. На початку січня 1918 року почалося збройне протистояння більшовиків і національного уряду кримських татар, а також інших сил, які були налаштовані проти більшовиків. В процесі більшовики отримали збройну перемогу, почали масово переслідувати всіх, хто їм протистояв. Одним із діячів, кого зловили тоді, був саме Номан Челебіджіхан, його перевезли до в’язниці. У лютому відбувся спалах насильства, розгул, кривава анархія більшовиків, і збурених ними елементів. Відбувалися масові вбивства, тоді загинув не тільки Номан Челебіджіхан, багато людей було вбито, караїмський художник Михаїл Казас також загинув в результаті тих подій. Тіло Номана Челебіджіхана викинули в море, навіть немає могили.

Ірина Славінська: Якщо говорити про постать Номана Челебіджіхана, чи був він героєм української революції, якщо загалом її можна роздивлятися як щось таке спільне, загальнонаціональне? Чи йдеться про героїв більш локальних, яких ми вже з ракурсу сьогоднішньої України інтерпретуємо як єдину національну історію?

Андрій Іванець: Це дуже правильне запитання. І навіть фахівці плутають поняття. Українська революція мала місце і в Криму. Але вона стосувалася перш за все того активного кримського українства, яке там проживало, або знаходилося.

Є поняття кримськотатарської революції, воно дискусійне в науці. Але, якщо ми подивимося в суть питання, то в кримських татар проходили аналогічні українським процеси. Як і існувала українська революція, яка ставила від російської іншу мету. Якщо російська – зміна державного ладу в середині існуючої держави, то українська революція – побудова власної держави і здійснення реформ. У кримських татар ішов подібний процес. Він відрізнявся за масштабами, результатами, оскільки кримських татар в результаті колоніальної політики в Криму лишалося вже на 1917 рік 27%, відповідно, вони не могли, як українці, вирішувати свої питання. Дивні результати були кримськотатарського національного руху. І якраз те, що в цей момент очолив кримськотатарський національний рух і був одночасно духовним лідером кримських татар Номан Челебіджіхан, а також його мученицька смерть зробили його ім’я таким, яке не можна викреслити з кримськотатарської історії.

Василь Шандро: Чи багато творів написано кримськотатарською мовою, зокрема про цю особистість, і загалом, чи у вас у шухляді можливо є проекти наступних перекладів з кримськотатарської, які були б важливими або дуже потрібні для українського читача? 

Юрій Косенко: Кримськотатарською мовою про цю постать написано багато різних статей. І практично кожен видатний літератор, громадський діяч минулого часу, вже після того, як кримські татари повернулися з депортації, так чи інакше повертався до цієї постаті. Дехто писав статті, описував свої думки. Але стосовно книжок, монографій, то кримськотатарською мовою це фактично єдина серйозна праця була. Її автор Юнус Кандим, він сам по собі дуже цікава людина. Він був своєрідним мостом држби між українцями і кримськими татарами. Оскільки він сам теж багатогранний: і поет, перекладач, досліджував життя Номана Челебіджіхана протягом тривалого часу.

Безперечно, є багато цікавих речей написаних кримськотатарською мовою, а також кримськими татарами турецькою мовою. З тих, які мені хотілося перекласти українською, це книга Джафера Сейдомета “Деякі спогади”. Там власне дуже багато цікавого є і про Челебіджіхана, і про подальші події. А також його стаття, яка називається “Україна та її боротьба за Незалежність”. 

Довідка: Нома́н Челебіджіха́н — кримськотатарський політичний і державний діяч. Один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму, Литви, Польщі і Білорусі. Челебіджіхан підтримував зв’язки з Українською Центральною Радою. У вересні 1917 на її запрошення направив до Києва від Мусульманського виконкому делегацію в складі 10 осіб для участі в роботі З’їзду народів Росії. Кримськотатарська делегація підтримала рішення з’їзду про перетворення Росії у федерацію рівноправних республік. Вітав утворення Української Народної Республіки.

4 січня 1918 з власної ініціативи подав у відставку з керівних посад. На його пропозицію 10 січня 1918 Курултай утворив комісію, яка вела переговори з більшовиками про припинення збройної боротьби в Криму. Скориставшись цим, більшовики 14 січня 1918 безперешкодно захопили владу в Сімферополі, заарештували Челебіджіхана і літаком перевезли у Севастополь. 23 лютого 1918 був розстріляний у міській в’язниці матросами-більшовиками, а його тіло викинуте в Чорне море.

Повну версію слухайте в звуковому файлі або на відеотрансляції.