Бійці АТО самі налагоджують радіомовлення і глушать бойовиків, — журналіст

“Уже найближчим часом у Донецькій області буде встановлено передавач, який транслюватиме українське телебачення не лише на окуповані території Донбасу — аж до Уралу”.  Про це заявив голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський під час відкриття конференції у Краматорську “Стратегія мовлення для Донбасу”.

Говоримо з керівником Антикризового центру у Краматорську Сергієм Поповим, який коментує заяву голови Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського щодо впровадження українського телерадіомовлення на Донбасі.

У студії спілкуємося з журналістом Віталієм Литвином, який щойно повернувся з Донбасу, де в рамках редакційного завдання перевіряв в багатьох точках зони АТО стан покриття цієї території українськими телевізійними та радіо мовниками. 

В студії працюють журналісти «Громадського радіо» Євген Павлюковський та Едуард Лозовий.

Євген Павлюковський: Пане Сергію, скажіть, будь ласка, чи справді збираємося мовити до Уралу чи це була така собі гіперболізація від голови ВЦА? Є інформація, що для покриття лише 70-кілометрової зони потрібно 40 кВт потужності. Які технічні можливості сьогодні має Україна на Сході?

Сергій Попов: В даному випадку мова йде не про ФМ-діапазон, а трансляцію на середніх хвилях. Це той діапазон, який не використовується більшістю популярних радіостанцій. Саме в цьому діапазоні ми можемо мовити на окуповані території, Крим і доходити навіть до Уралу.

Едуард Лозовий: Але йшлося про аналог і про телебачення.

Сергій Попов: Це вже тоді супутниковий сигнал.

Євген Павлюковський: Я не фахівець, але, здається, супутниковий сигнал до цих передавачів стосунку не має. І середні частоти, які не використовуються нашими комерційними радіостанціями, майже не представлені на сучасних приймальних пристроях. Автомагнітоли і мобільні телефони приймають сигнали, починаючи з 80 мГц, а середні частоти – це 60-70 мГц. Кому ми і що ми на цих частотах будемо розказувати на Уралі?

Сергій Попов: Це питання не до мене, а до авторів такої ідеї. Ми на конференції в Краматорську розглядали питання передачі сигналу на окуповану територію і який зміст контенту має бути.

Едуард Лозовий: До яких висновків ви прийшли?

Сергій Попов: Для того, щоб люди на окупованих територіях слухали, з ними має говорити людина, яка викликає у них повагу і довіру. Таку довіру мають місцеві мовники, до яких люди звикли. Такі мовники не стануть підігравати великим політичним силам. Люди не довіряють російським телеканалам через відверту неправду. Але і українські великі канали теж відстоюють інтереси певних партій і подають кожен свою правду. Люди це розуміють. Тому у нас є завдання допомогти місцевим мовникам доносити правдиву інформацію. 

Євген Павлюковський: Про який відсоток національного та регіонального українського мовлення у Донецькій і Луганській областях ми можемо говорити?

Сергій Попов: Це залежить від конкретної території. Донецька область — це не пустеля. Там є донецький кряж. Головні передавачі, які покривали цю територію, знаходяться безпосередньо в Донецьку. Вони покривають найбільш густозаселену територію. У Маріуполі, Слов’янську і Краматорську повністю представлене українське телебачення, а російські телеканали можна дивитися лише через супутник.

Чим ближче до лінії розмежування, тим слабшим стає український сигнал. Це відбувається через пагорби і схили, які є на цій території. На цих територіях треба ставити більш потужні передавачі і вищі антени. На лінії зіткнення найскладніша ситуація на відрізку від Мар’янки до Авдіївки. На цій ділянці майже не представлені українське радіо та телебачення.

Євген Павлюковський: Пане Віталію, частиною вашого редакційного завдання було з’ясувати що і як слухають на Донбасі. Що вам вдалося з’ясувати?

Віталій Литвин: В Краматорську, Волновасі та інших містах чудово чути “Громадське радіо”. Його чують навіть в Донецьку вище 6 поверху. Якщо говорити про відсоток, то в Донецькій області приблизно половина території покривається українським телевізійним та радіо сигналом.  В Луганській області ситуація складніша. В залежності від міст, це може бути від 40 до 50 %.

Щодо заяви пана Жебрівського щодо диво передавача, який покриє Уральщину, то вся справа тут не в потужності, а в передавальній антені. Україна під час військових дій втратила дві потужні антени. Одна з них знаходилася в Донецьку, а інша — на горі Карачун. Чим вище знаходиться антена, тим далі розповсюджується сигнал. 

Едуард Лозовий: Тобто донецька телевежа досі домінує над всім регіоном?

Віталій Литвин: Так. Вона має висоту 300 метрів і знаходиться на висоті близько 300 метрів. Її сигнал можна спокійно чути в Краматорську, Северодонецьку та інших містах. Натомість українського телебачення та радіо в окремих містах взагалі немає.

Едуард Лозовий: Я пригадую заяви Стеця про те, що майже все українське мовлення повернулося на Донбас.

Віталій Литвин: Це не так. Заяву міністра я можу спростувати. На мапі Сходу є білі плями, де взагалі немає нічого українського. Наприклад, у Мар’янці ще нещодавно не було нічого українського. Один з бійців АТО, в минулому зв’язківець, своїми силами і засобами організував там мовлення української радіостанції. Вони почали мовити на частоті радіо сепаратистів і таким чином її заглушили. Знаючи моє радійне минуле, один з бійців також звернувся до мене з проханням допомогти організувати станцію. Адже бійці на передові взагалі не мають можливості слухати українське радіо.

Едуард Лозовий: Але ж у прифронтовій зоні має бути, наприклад, радіо “Промінь”, яке можна слухати з мобільного?

Віталій Литвин: У прифронтовій зоні дуже погане мобільне покриття. А бійці дуже хочуть чути українське. У прифронтових містах, де домінує російське або сепаратистське мовлення, ворожа пропаганда дуже негативно впливає на мешканців цих територій. Українських бійців це не стосується. Наші бійці знають чого вони прийшли і за що воюють, а сепаратистські ресурси слухають замість КВНу. Це для них є розвагою.

Євген Павлюковський: Приблизно пів року тому, я мав розмову з заступницею Міністра інформполітики, за її словами, Україна не глушить ворожі телевізійні і радіосигнали. Чи це і досі так?

Віталій Литвин: На минулому тижні я розмовляв з Міністром інформаційної політики. Він мені теж пояснив, що це не в їхній компетенції. Глушити сигнал мають силовики.

Едуард Лозовий: Була інформація, що Польща та Литва надали нам певну кількість аналогових приймачів.

Віталій Литвин: Це дійсно так. Польща та Литва відмовилися від аналогового мовлення і віддали свої старі приймачі нам в якості допомоги. Мінінформполітики звітувало в минулому році, що вони встановили близько 40 таких приймачів, але це не вирішує ситуацію. Адже вежі на Карачуні і в Донецьку покривали більше 70% території Донбасу. 

Едуард Лозовий: А що обіцяють? Чи поновиться найближчим часом вежа на горі Карачун?

Віталій Литвин: Металоконструкції для цієї антени зараз збирають по всій Україні. Вже вкотре переноситься її відновлення. Але та, що буде, буде меншою, за ту, що підбили сепаратисти. Обіцяють, що у 2016 році вона має з’явитися. Але до Донецька вона також діставати не буде.