Близько 20% жінок повертаються до чоловіків-кривдників, — Галина Скіпальска

Галина Скіпальська, виконавча директорка МБФ «Української фундації громадського здоров’я», розповідає про притулки для жінок, у які можна звернутися, якщо людина зазнала насильства, або у зв’язку з іншими складнощами.

Євген Павлюковський: Цей проект вже діє в Києві. Розкажіть про нього більше.

Галина Скіпальська: Так в Києві діє ця соціальна квартира вже 4-ий рік, і вже рік, як цей проект фінансується містом. Це дуже важливо, тому що «квартира» була створена громадською організацією «Українська фундація громадського здоров’я» і до її створення долучились дуже багато донорів. «Квартиру» ми придбали за кошти фонду «Розвиток України», також проект фінансував фонд Олени Пінчук «АнтиСНІД», певний час фонд Елтона Джона. Були й інші донори, тому ще треба було фінансувати велику кількість соціальних працівників, психологів, юристів.

Наші працівники є фаховими, ми постійно підвищуємо їх кваліфікацію і працюємо над тим, щоб запобігти їхньому вигоранню.

Наступного року місто продовжить фінансувати зарплати людей, буде оплачувати їх харчування, електрику. Інші речі ми фінансуємо все-таки коштом громадян і благодійників.   

Євген Павлюковський: Розкажіть про формат цієї «квартири».

Галина Скіпальська: Дуже важливо, щоб ця «квартира» була в житловому будинку. Ми хотіли, щоб через цю квартиру жінки могли соціалізуватися. В першу чергу, «квартира» створювалась для молодих жінок, які, дійсно, переживають насильство або знаходяться в інших складних життєвих обставинах. У нас були і жінки-переселенці, і ВІЛ-позитивні жінки, і жінки з досвідом вживання наркотиків. Були і молоді, і неповнолітні.

Напроти знаходиться поліклініка, де вони могли навчатися, як правильно поставити дитину на облік, і спілкуватися з лікарем. У нас немає свого лікаря, прибиральника, куховара, жінки роблять все самі.

Все приміщення займає 120 квадратних метрів і поділене на 4 кімнати. В трьох кімнатах проживає по дві жінки з двома дітками, тобто у нас одночасно можуть проходити реабілітацію 6 жінок з 6-ма дітками. І одна кімната відведена для персоналу, тому що є мами з дуже маленькими дітками або вагітні, там цілодобово чергує соціальний працівник.

Євген Павлюковський: Яка кількість жінок змогла скористатися «квартирою» за час існування проекту?

Галина Скіпальська: За всі 4 роки я не готова сказати конкретну цифру. Лише за 2016 рік послугою скористалася 21 жінка. У нас є більше охочих, ніж можливостей всіх розмістити. В квартирі жінка може проходити реабілітацію до 12 місяців, але, в середньому, жінці потрібно від 2 до 5 місяців. Ми допомагаємо їм знайти роботу, і вони починають самостійне життя або йдуть до родичів.    

Євген Павлюковський: Як вас знаходять жінки, які потрапляють у таке скрутне становище?

Галина Скіпальська: Ми працюємо інтегровано в структурі соціальних служб. Центри дуже активно перенаправляють до нас жінок з районів міста Києва і центру. Вони просто знають контакти цієї соціальної квартири. Також у нас працює Денний центр для жінок, він працює на Довженка,2. Жінка не може одразу прийти у «квартиру», тому що вона є секретна.

Дзвонити нам можна по таким номерам:

Гаряча лінія у Києві — (044) 456 78 50.

Номери центрів у Києві — (044) 223 71 65; 094 743 78 34.   

Номер центру у Дніпрі — 518 73 72.

Євгенія Гончарук: Чи є якийсь захист від правоохоронців?

Галина Скіпальська: Ми співпрацюємо з поліцією в цьому районі.

Євгенія Гончарук: Скільки таких центрів треба, щоб було, принаймні в Києві?

Галина Скіпальська: В Києві є ще один притулок у Деснянському районі, який фінансується державою. Схожий притулок ми відкрили буквально два тижні тому у Харкові, він працює приблизно в такому ж форматі, тому що важливо, щоб це були не просто ключі від квартири, в якій жінка може безпечно проживати. Це ціла форма реабілітації та інтенсивної роботи і жінки, і соціального працівника.

Звичайно, важливо, щоб такі заклади створювалися державою по всій Україні.     

Євген Павлюковський: А юридичну допомогу ви надаєте цим жінкам?

Галина Скіпальська: Звичайно. Але позови складають дуже рідко.

Євген Павлюковський: Тобто вони, зазвичай, або повертаються до кривдника, або вирішують все розлученням?

Галина Скіпальська: До кривдника повертаються дуже мало жінок.

Євгенія Гончарук: Але такий відсоток жінок є, наскільки він високий?

Галина Скіпальська: Десь до 20%. 80% ідуть до родичів або у самостійне життя, орендуючи квартиру і влаштовуючись на роботу.

Євгенія Гончарук: Наскільки критична ситуація в невеликих містах по Україні?

Галина Скіпальська: Ситуація з домашнім насильством дуже критична, у зв’язку з економічними викликами та конфліктом на Донбасі. За офіційною статистикою Мінсоцполітики, в рік реєструють близько 100 000 випадків насильства, але всі експерти сходяться в тому, що реальна цифра приблизно в 4 рази більша.   

Євген Павлюковський: Чи плануєте ви розвиватись, щоб жінки з регіонів так само могли звертатися за допомогою в такі центри?  

Галина Скіпальська: Ми ініціювали проведення прес-ланчу, який прив’язали до ратифікації Стамбульської конвенції, яка, на жаль, відклалася, і прийняття нової версії закону про протидію домашнього насильства. У новій версії закону є окрема вимога про спеціалізовані послуги для жінок, у тому числі створення притулків і соціальних квартир для жінок у різних регіонах України.

Ми хочемо показати, як це діє в Києві, і як це можна реплікувати в інших містах.