facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Британії війна в Сирії ближча, ніж війна в Україні, — Євген Степаненко

Війна не закінчиться завтра. Чим більше ми будемо різними способами тиснути на владу західних країн і на нашу владу, тим швидше деякі питання будуть вирішуватися, — вважає Євген Степаненко

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Євген Степаненко — режисер, ведучий програми «Війна і мир», ветеран АТО. 10-12 жовтня Євген разом із Андрієм Хливнюком виступав у лондонському парламенті, де говорили про війну в Україні. Дізнаємося деталі поїздки.

 

Ірина Славінська: Чому і кого у парламент покликали поговорити про війну?

Євген Степаненко: Разом із Андрієм Хливнюком, солістом «Бумбоксу» 10-12 жовтня ми були у Лондоні, Манчестері. 10-11 відбулися парламентські слухання у палаті общин і в комітетах парламенту Британії. Основна тема — кейс Олега Сенцова і звільнення заручників.

Ірина Славінська: І про що говорили?

Євген Степаненко: Організатором виступив «Білоруський вільний театр». Це заборонений в Білорусі театр, Микола Халезін і Наталя Коляда, які у 2010 році були змушені тікати з Білорусі від режиму Лукашенка, останні сім років у Лондоні і всьому світі роблять вистави. У тому числі, присвячені питанню прав людини і звільненню.

Основна тема — тиск на британський уряд для запровадження подальших санкцій до росіян і російських олігархів, які живуть у Лондоні, ще раз нагадати британському суспільству та уряду, що ніякі гроші не важливіші за права людини.

Сергій Стуканов: А як добиралися спікери? Чим лідер «Бумбоксу» зацікавив організаторів?

Євген Степаненко: Для британців ми — лідери думок, вони хочуть мати збалансовану точку зору на те, що відбувається. Загалом вони спілкуються з різними політиками, отримують різну інформацію про те, що відбувається в Україні.

Думаю, британцям було важливо почути «знизу», з перших вуст, що насправді відбувається всередині суспільства, як воно зараз сприймає тему Сенцова і заручників.

Ірина Славінська: Твоя промова, текст якої ти виставив на Facebook, неймовірно суб’єктивна, і мені важко уявити людину, яку б вона не зачепила. Вона апелює до зрозумілих і домашніх речей. Як це сприймалося і читалося?

Євген Степаненко: Вони аплодували. Це спочатку сприймали шоковано. Мені здається, останнім часом наші політики стараються говорити із Заходом  не мовою ультиматуму, а мовою прохання. А що нам з Хливнюком?! Ми ж не дипломати. Ми могли собі дозволити різати правду-матку в очі.

Хливнюк теж сказав не менш гучну промову, в якій звучала фраза: «Ваші режисери стануть солдатами, звукорожесири — волонтерами, а фільммейкери підноситимуть патрони».

Ірина Славінська: Промова починається із домашньої сцени. Що ти описуєш?

Євген Степаненко: Це реальний випадок. Я повернувся з Дебальцево додому. Моя дочка грала в ляльки, а я стояв, слухав і ледь не плакав. Одна лялька питає в іншої: «А де твоя мама?» — «А мама померла від горя» — «А чому вона померла від горя?» — «Бо тато загинув на війні. А де твій тато?» — «А мій в полоні. А мама зараз його рятує».

 Це вона розповідала абсолютно документальну історію про знайомих, у яких загинув тато, а мама дуже погано себе почувала та про інших наших знайомих, де тато був у полоні. А далі була цікава ситуація. У барбі нога була наполовину відірвана — собака відгриз. Я кажу: «Давай викинемо цю ляльку». І вона так уважно подивилася і каже: «Навіщо викидати? Давай зробимо їй протез, я таке бачила у військовому шпиталі».

Навіть з цього факту британці були шоковані. Почали розуміти, наскільки вони не в контексті, не розуміють, що відбувається в Україні. Для нас із Хливнюком, для Білоруського театру було важливо з перших вуст донести цю низову правду.

Сергій Стуканов: А які тези були далі?

Євген Степаненко: Знаєте, в кейсі Сенцова мене вразило, що людина змогла в цих надважких умовах не зламатися і говорити правду, яка уже коле вуха і росіянам і Путіну, і тим нашим людям, які байдужі. І я говорив у промові, що зараз дуже важливо говорити правду. Нічого не вигадувати, не грати у пропаганду. Правда більш важлива, ніж будь-що.

Для британців це було неприємно. Коли ти їм кажеш не абстрактні речі, а прямим текстом говориш: «Невже для вас права людини менш важливі, ніж гроші олігархів, які крутяться у Лондоні. Чи кейс Сенцова менш важливий, ніж бомбардування Сирії?» Того дня, коли ми були там, був обстріл Водяного, загинули кілька мирних жителів. Британська преса нічого не пише про це. Ми читаємо — суцільне бомбардування Алеппо, Сирія і т. д. Я запитую, в чому різниця? Це така ж війна, яку веде Росія. І вони кажуть: «Знаєте, для нас Сирія ближча, ніж Україна». Чому? Нема відповіді.

Є, звісно, і недопрацювання наших ЗМІ, але є також і те, що суспільство Британії не дуже хоче слухати про війну в Україні.

Сергій Стуканов: Чи відреагували медіа на ваші виступи?

Євген Степаненко: Наша акція була частиною спектаклю «Burning Doors». Британська преса вже була трохи підготована цією виставою до кейсу Сенцова. Ключове питання, яке ставить британська преса — вона хоче зрозуміти, чому для України такий важливий кейс Сенцова. І доводилося пояснювати.

Таке враження, що вони вперше про це почули. Путін не хоче випускати Сенцова не тому, що він режисер, чи говорив якісь речі на процесі чи промові, а тому, що він громадянин України, якого взяли в окупованому Криму.

Ірина Славінська: Які аргументи про це краще чують?

Євген Степаненко: Аргументи вони почули, коли ми порівнювали британців з нами. Я запропонував уявити себе на місці Сенцова: британський журналіст чи режисер приїжджає в Крим, бо, наприклад, його прапрадід похований на цвинтарі в Севастополі, і з цього приводу його беруть ФСБ і арештовують на 20 років тюрми в Сибіру. Знаєте, дійшло.

Для нас кейс Сенцова — це кейс Криму. 

Сергій Стуканов: Ви б хотіли ознайомлювати іноземців з нашою позицією в інших країнах, чи можливо таке?

Євген Степаненко: Те, що зараз мало робить наше МЗС, мають робити громадські активісти, діаспоряни. Війна не закінчиться завтра. Чим більше ми будемо тиснути різними способами на владу (як західних країн, так і на нашу), тим швидше деякі питання будуть вирішуватися.

Коли ми ставимо кейс Сенцова у пряму залежність від санкцій і кажемо: «Не звільняють — включайте санкції. Це важливіше, ніж гроші». І вони починають це розуміти. 

Поділитися

Може бути цікаво

Закриття ресторанів можна уникнути, якщо заклади входять до мережі — ресторатор Созановський

Закриття ресторанів можна уникнути, якщо заклади входять до мережі — ресторатор Созановський

Рак шийки матки та інші хвороби, яких можна уникнути. Що для цього потрібно?

Рак шийки матки та інші хвороби, яких можна уникнути. Що для цього потрібно?

«Якщо військовий буде знати, що в його сім'ї все добре, то і в нього буде все добре» — офіцер Євген Дьордяй

«Якщо військовий буде знати, що в його сім'ї все добре, то і в нього буде все добре» — офіцер Євген Дьордяй