Чому кількість поданих законопроектів не є показником ефективності депутата?

В студії Громадського радіо заступник голови ради Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський, говоримо про ефективність народних депутатів та пропозицію введення в роботу українського парламенту такого поняття як policy paper.

Любомир Ференс: Розкажіть, будь ласка, що таке Policy papers?

Олександр Заславський: З 2015 року, коли стартувала місія європейського парламенту з оцінки потреб Верховної ради України, в результаті наприкінці лютого 2016 року під час українського тижня була представлена дорожня карта з парламентської реформи. Вона містить 52 рекомендації, одна з них – кожному важливому законопроекту повинна передувати “біла книга” – аналітичний документ, в якому аналізується проблема, поточний стан, політика, плюси, мінуси. Policy paper – це є лише один з таких документів, який ми намагаємося запровадити в Верховній Раді. Безпосередньо він спрямований на необхідність розробки законодавчого процесу від початку до кінця.

Наталя Соколенко: Тобто якби була оця Policy paper стосовно НАБУ і створювалося б воно певним чином, то відповідно не виникало би таких спонтанних законодавчих ініціатив, як от вчора ввечері про зміну закону про НАБУ, вночі ж і відкликання цього законопроекту… Про це йдеться?

Більшість законопроектів завантажують собою роботу експертних підрозділів апарату Верховної Ради 

Олександр Заславський: Так. Такі документи покликані забезпечити певний якісний рівень законодавства, перед тим як реєструвати будь-які законопроекти, взагалі думати про них, необхідно подумати наскільки вони потрібні, що необхідно зробити, який буде вплив на зацікавлених сторін.

Якщо ми говоримо про усталені демократії, там все відбувається планово. В першу чергу, якщо ми говоримо про плановість, ми говоримо про програму діяльності уряду. В більшості країн більшість законопроектів ініціює саме уряд. Від 60 до 90%. В нас, як ви знаєте, більшість законопроектів ініціюється народними депутатами, і більшість взагалі це робить хаотично. В більшості країн Європи є обмеження щодо окремої подачі законопроектів окремими депутатами.

Якщо подивитися на статистику, то протягом 2016 року, це 4,5 сесії, було зареєстровано більш ніж півтори тисячі законопроектів, і депутатських з них більше 1200. Це дуже багато. А ефективність при цьому – з тих півтора тисячі в цілому ухвалено 187. Грубо кажучи, загальна ефективність парламенту 12%. А депутатських законопроектів-  8%. Більшість законопроектів завантажують собою роботу експертних підрозділів апарату Верховної Ради України і комітетів. Зараз в ВР зареєстровано більше 11 тисяч проектів актів, для порівняння в 6 скликанні – було зареєстровано трохи більше 7 тисяч.

Любомир Ференс: Ну працюють депутати, погодьтесь, ну щось пишуть, потім роблять звіти.

Наталя Соколенко: Чи можна вважати працею працю народного депутата, те, що депутат подає законопроект? Це є показником ефективності роботи?

Олександр Заславський: Ні, це не є показником ефективності. Народні депутати використовують цей показник, як певний доказ, що вони працюють. На це не треба звертати увагу. В більшості розвинених країн парламент змінює свою роль, він може контролювати законодавчі ініціативи уряду, в результаті законодавчі ініціативи депутатів не є в принципі важливими, вони навпаки розбалансовують систему ухвалення рішень. Тобто в Україні по великому рахунку зараз 424, якщо враховувати кожного депутата, Президента і уряд, центрів ухвалення рішень. Про яку узгодженість, плановість або передбачуваність політики можна говорити?

Наталя Соколенко: А коли ви пояснюєте народним депутатам, що неохідно переходити на європейські практики і праюцвати згідно Policy paper, як депутати реагують на таку пропозицію, що вони не зможуть посеред ночі подавати законопроект і тут же його відкликати?

Олександр Заславський: Ті депутати, з якими ми працюємо, Дмитро Лубинець, Оксана Сироїд, Олена Сотник, Сергій Лещенко, ..

Любомир Ференс: А з «Опозиційного блоку» вас слухають?

Олександр Заславський: Михайло Папієв, Юрій Мірошниченко, я сподіваюсь. Тому що слухати і почути – це троки різні речі. Ми ведемо дискусії, намагаємося переконати. По-різному сприймають.