У студії «Громадського радіо» — фахівець з питань психології праці Юлія Шуваєва.
Євгенія Гончарук: Ви вірите статистиці про те, що троє з чотирьох людей працює з родичами?
Юлія Шуваєва: В разное время, да.
Євгенія Гончарук: Які це може викликати проблеми?
Юлія Шуваєва: Будучи детьми своих родителей, мы являемся младшими для тех, кто организовал какой-то бизнес. Тогда, не отделившись от семьи, мы остаемся в инфантильной позиции. Когда у нас нет четких психологических границ, всегда появляется куча бессознательной агрессии. Агрессия — это один из способов выстроить внутренние границы по отношению к другим людям. Когда этой границы нет в коллективе, она выстраивается посредством интриг, скандалов и подстав. Это вредит общей цели и процессу работы. Если мы работаем с родственниками, нас могут не воспринимать, ставя в позицию «я лучше знаю». Кроме того, люди могут брать в команду родственников, которые не являются профессионалами.
Євгенія Гончарук: В дослідженні мова йшла про те, що родича легше попросити про послугу. Це правда?
Юлія Шуваєва: Это вопрос инфантилизма. Когда у человека возникает проблема, он может обратится за помощью или решить ее самостоятельно. Решая проблему самостоятельно, человек развивается.
Сергій Стуканов: Керівник має щось вимагати від підлеглого. Якщо підлеглий є родичем, керівник не зможе вимагати від нього достатнього рівня виконання завдання?
Юлія Шуваєва: Каждый из нас выполняет какие-то роли. Должность руководителя обычно ставит на родительскую позицию.
На зв’язку зі студією — експерт з ринку праці Тетяна Пашкіна.
Євгенія Гончарук: Якою є політика компаній в цьому контексті?
Тетяна Пашкіна: Згідно з законом, родичі не можуть працювати в підпорядкуванні одне одного. Насправді, виникає декілька проблем навіть якщо родичі працюють у різних підрозділах однієї компанії. Наприклад, дружина працює в кадровому відділі, а її чоловік — на виробництві. В багатьох компаніях інформація щодо заробітної плати є конфіденційною. Так, дружина може дізнатись, що колеги її чоловіка отримують більш пристойну заробітну плату. Мало яка дружина втримається від того, щоб по-сімейному повідомити про це чоловікові. Мало який чоловік утримається від того, щоб після цього піти до керівництва. Невідомо, хто винний.
Добре, якщо люди співпрацюють згідно з умовами корпоративної культури. В такому разі вважається дуже позитивним те, що людина приводить на роботу свого родича. Це означає, що в компанії панує атмосфера довіри.
Разом з тим, є таке явище як фахівець з причепом. Наприклад, головним технологом у вас працює дуже хороша людина, що намагається влаштувати на роботу свою дитину. Потім виявляється, що дитина працює недостатньо добре. В такому разі людина як професіонал розуміє, що її дитина не потягла, але людина як батько чи матір ображається.
Сергій Стуканов: Побутує думка, що на роботі не варто заводити романів. Але якщо така ситуація сталась і люди згодом уклали шлюб, це означає, що хтось мусить звільнитися?
Тетяна Пашкіна: Якщо ніхто ні в кого не є підлеглим, вони можуть працювати разом і далі.
Сергій Стуканов: А якщо хтось з них підлеглий?
Тетяна Пашкіна: В такому разі люди переводяться з одного підрозділу в інший. Іноді хтось з них шукає інше місце роботи.
Повертаємося до розмови з фахівчинею з питань психології праці Юлією Шуваєвою.
Сергій Стуканов: Ви б радили уникати родинних зв’язків за місцем праці?
Юлія Шуваєва: Я считаю, что это скорее мешает рабочему процессу.
Євгенія Гончарук: Чи можемо ми на роботі вимкнути все сімейне і лишити тільки робоче?
Юлія Шуваєва: Мы можем пытаться удерживать себя в рамках, но есть еще бессознательное, которое само за себя говорит.
Сергій Стуканов: А якщо йдеться про спільну справу?
Юлія Шуваєва: Тут важно разделить, кто за что отвечает. Если у людей получается договариваться и удерживать эти границы, почему нет?
Если говорить об Америке или Европе, там личное пространство более структурировано и обозначено В нашей культуре этого не предполагается.
Сергій Стуканов: Чи варто розпочинати спільну справу з близькими друзями?
Юлія Шуваєва: Когда между людьми стоит вопрос совместных денег, они начинают делить нечто большее. Если они еще на берегу распределяют обязанности, а потом не контролируют друг друга, тогда может что-то получится.