Чому правоохоронні органи протидіють програмі замісної терапії для наркозалежних?

Лікарі й активісти впевнені: саме завдяки цим програмам в Україні вдалося стабілізувати епідемію ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків.

В нашій студії Павло Скала, директор з політики та партнерства Альянсу «Громадське здоров’я».

Павло Скала: За останні роки ситуація з епідемією ВІЛ СНІДу має характер певної стабілізації, але це зовсім не означає, що ми вирішили цю проблему. Звичайно, темпи приросту нових випадків ВІЛ-інфекції зменшуються в порівнянні з минулими роками, але на жаль, в Україні більшість людей, які потребують лікування, поки що його не отримує.

І тут проглядається тісний зв’язок з нашої наркополітикою, тому що епідемія продовжує розвиватися, в тому числі, через вживання ін’єкційних наркотиків. Тут виникає питання збалансованої політики, яка визнана у світі, зокрема йдеться про замісну терапію.

Наталя Соколенко: Давайте нагадаємо, що таке замісна терапія?

Павло Скала: Замісна терапія — це надання наркозалежній людині замінника наркотику, який є лікарським наркотичним засобом, зареєстрованим в Україні і рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Є два основних лікарських засоби, які даються таким пацієнтам — це метадон або бупренорфін. В Україні таке лікування отримують 9100 пацієнтів.

Запровадження замісної терапії та програм зменшення шкоди — обмін шприців і інструментарію, призвело до того, що в Україні стабілізувалася епідемія, зменшився рівень зростання захворювання, але програмами обміну шприців в країні охоплено 220 тисяч споживачів ін’єкційних наркотиків, і це дуже багато.

Також 9000 споживачів замісної терапії — це найбільша цифра в Європі та Центральній Азії.

Дмитро Тузов: Хто фінансує замісну терапію?

Павло Скала: Починаючи з 2005-го року, це фінансує Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Вони надають допомогу більше, ніж 100 країнам світу, тобто це найбільший донор.

Проте з 2016-року в бюджеті України було виділено кошти на закупівлю метадону, і цього року має бути закуплено понад 8000 курсів препарату. Вартість препарату коштує приблизно 150 гривень на місяць на одного пацієнта. А наркозалежна людина потребує щоденної дози наркотиків, яка коштує 250-300 гривень, які потрібно десь взяти, частіше — вкрасти, а тут ми кажемо про 150 на місяць.

Тобто замісна терапія в більшості країн світу починалася із бізнесової точки зору, коли держава і уряди порахували, що вартість наслідків, пов’язаних зі злочинністю для того, щоб знайти свої наркотики, вражає. ООН ще 10 років тому порахували економічний зиск від замісної терапії, і зрозуміли, що 1 долар, вкладений в замісну терапію, приносить економіці 8 доларів, якщо не лікувати, і до 40 доларів, якщо мова йде про тюремне ув’язнення.

Дмитро Тузов: Якщо людина знаходить гроші на дозу — 300 гривень на день, то чому вона не може самостійно фінансувати замісну терапію, яка коштує 150 гривень на місяць? Чому гроші на це виділяються з бюджету?

Павло Скала: Наша держава повинна була почати фінансування замісної терапії ще 5 років назад відповідно до загальнодержавної програми фінансування. Якби вона не почала це фінансування, то вона би втратила близько 20-ти мільйонів доларів фінансування Глобального фонду, адже він наголошує, що фінансування подібних програм — зобов’язання уряду.

Я хочу зауважити, що я працюю в сфері провадження замісної терапії вже 12 років, і з самого початку найбільшим її противником впровадження цих програм були правоохоронні органи, зокрема, підрозділи, які займаються протидією наркотикам.

Наталя Соколенко: Чому?

Павло Скала: Тому що в усьому світі першим ворогом замісної терапії є наркобізнес. В Україні «кришуванням» наркобізнесу займаються силові структури. Наприклад, минулого тижня у місті Фастові була проведена грандіозна спецоперація силами Національної поліції, СБУ і прокуратури по викриттю наркобізнеса. І там лікарю з замісної терапії просто втюхали пляшку коньяку, і через хвилину залітає «маски шоу», вилучають цю пляшку, влаштовують обшук, і його звинувачують у кримінальному злочині, пов’язаному з незаконною винагородою. І серед понятих, які були присутні, були люстровані представники підрозділу по боротьбі з наркотиками. І саме небезпечне, що правоохоронні органи чітко сказали, що закриють цю програму у Фастові.

Уявіть собі, що 9000 людей по всій країні, які проходять замісну терапію, це 9000 людей, які виведені з кримінального кола і не дають наркобізнесу грошей. А наркобізнес «кришують» правоохоронні органи, які теж втрачають гроші.

Дмитро Тузов: Що потрібно змінювати в законодавстві в Україні, для того, щоб продовжувати тенденцію на зменшення хвилі ВІЛ СНІДу і наводити лад з поширенням наркотиків?

Павло Скала: Має продовжуватися гуманізація наркополітики, щоб залежні від наркотиків люди були забезпечені всіма засобами лікування, і має бути впроваджена профілактика. Також правоохоронні органи мають боротися з мережами наркоторговців, а не з людьми, які є жертвами цієї наркозлочинності.