Чому США вивозять ядерну зброю з Туреччини?

США планують перевезти від 20 до 30 ядерних боєголовок з Туреччини до Румунії. Як такі дії вплинуть на геополітичну ситуацію в чорноморському регіоні, а також на турецько-українські відносини? Про це говоримо із експертом Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолієм Октисюком.

Євген Павлюковський: Ядерну зброю перевозити непросто і недешево. Чи справді тут йде мова про погіршення відносин між Вашингтоном і Анкарою?

Анатолій Октисюк: Переведення ядерного потенціалу в країни Східної Європи обговорювалось давно. В Румунії фактично добудована велика військова база, де планують розміщувати ядерні сили тактичного значення. Але події в Туреччині останнього часу та війна в Сирії стали драйверами, які спонукали уряд США пришвидшити ці дії. Анкара заграє з Москвою, там є прагматичний інтерес в економіці. Така політика в чорноморському басейні несе ризики і для України, тому потрібно спостерігати.

Ірина Славінська: Як таке рішення може стосуватися України?

Анатолій Октисюк: Україна в цьому випадку ризикує стати потенційним театром воєнних дій, бо сам факт розміщення ядерних сил на кордонах України, відповідно до російської військової доктрини, фактично змінює пріоритети. Це — додаткова напруженість на наших кордонах. Я би не став говорити про такий вже союз Ердогана і Путіна — там виключно економіка, бізнес, проблема Сирії та Кавказу. Туреччина також після цього не буде сильно піднімати питання Криму, але разом з тим вона не зацікавлена в посиленні російського впливу в чорноморському регіоні. І не буде симпатизувати Україні, щоб не дратувати Росію.

Євген Павлюковський: Яку саме зброю перевозитимуть до Румунії?

Анатолій Октисюк: За оцінками Atlantic Council, там від 20 до 30 боєголовок тактичної дії. Це зброя стримування, ядерного ПВО. В Румунії цим силам буде безпечніше, бо в Туреччині — перевороти, теракти, Робоча партія Курдистану, напруженість на сирійських кордонах.

Нещодавно вийшов цікава стаття Джо Байдена у Foreign Affairs. Там один із основних акцентів — посилення допомоги країнам Східної Європи та членам НАТО в першу чергу. Україна там — інструмент нормалізації стосунків між Росією і Заходом. Такі заяви показують, що для американців просування Росії зупинилося на Україні. Це концентроване бачення політики США за умови виграшу Хіларі Клінтон.

Ірина Славінська: Туреччина бере на себе чи не найбільший тягар у ситуації з біженцями. Наскільки це, військовий переворот, а також «закручування гайок» Ердоганом впливає на ситуацію у регіоні?

Анатолій Октисюк: Фактично біженці не становлять загрози для Туреччині. Турецька влада роздає багатим сирійцям паспорти, це потенційні прихильники Ердогана, їм «гайки не закручують». Та й та кількість біженців — це крапля в морі для Туреччини.

Євген Павлюковський: Робоча партія Курдистану бере на себе відповідальність за теракти. Як вони впливають на ситуацію в країні?

Анатолій Октисюк: Так, впливають. Курдів кілька мільйонів, вони мають мілітаризовані сили, що підтримуються Асадом та Росією. Вони хочуть створити там свою автономію, ведуть боротьбу вже не один десяток років. Це впливає на мікроклімат у державі, але і сприяє концентрації влади. Туреччина перетворюватиметься на більш авторитарну та радикалізовану країну, яка буде нести певні ризики для регіону.

Євген Павлюковський: Чому сама Румунія заперечує інформацію про ядерну зброю?

Анатолій Октисюк: Можливо, там ще не про все домовлено. Або база ще не готова.