Чи порушує Закон Про освіту Європейську хартію мов? Юридичний коментар

У студії Громадського радіо Ольга Буткевич, правниця-міжнародниця.

Ірина Славінська: Чи справді Європейська хартія мов має діло до Закону Про освіту? Чи недаремно її згадують?

Ольга Буткевич: Так. Найчастіше згадують Європейську хартію мов, але є два документи в системі Ради Європи, які регулюють дані питання. Це дійсно Європейська хартія регіональних мов меншин, і це Рамкова конвенція про захист національних меншин. Із цих двох документів більше питання мовної освіти регулює, звичайно, Європейська хартія мов. Вона є більш строгою в цьому плані, і накладає на державу більше зобов’язань, порівняно із Рамковою конвенцією стосовно навчання мовами меншин. Рамкова конвенція про захист національних меншин вимагає, щоб національні меншини мали можливість або навчання, або обов’язково вивчення мови своєї національної меншини. Тут треба пам’ятати, що Рамкова конвенція має інший бік медалі: є два принципи, закладені в цьому документі. Перший: абсолютна заборона асиміляції, тобто принцип підтримки розвитку культурної та мовної ідентичності національних меншин. Інший принцип – інклюзивності, відповідно до якого національні меншини, люди, які до них належать повинні мати всі можливості доступу до економічного, культурного, політичного життя держави вцілому. Я пам’ятаю випадки, коли в комітеті експертів Рамкової конвенції критикувались деякі держави за те, що середніх школах існували класи, у яких навчалися діти тільки представники національних меншин. Держави зазнавали критики за те, що тут порушено принцип інклюзивності та соціалізації. У цьому контексті рамкова конвенція також вимагає можливість доступу до вищої освіти. В Україні вища освіта все-таки переважно відбувається українською мовою, і виникає питання, чи не буде тут порушенням прав національних меншин, якщо вони не знатимуть державної мови, і не зможуть на рівних умовах з іншими мати доступ до вищої освіти. Тому, цю статтю можна тлумачити і як дотримання своїх зобов’язань перед національними меншинами.

Ірина Славінська: Фундаментальна зміна Закону Про освіту у статті сьомій – це зміна можливості навчатися рідною мовою для національної меншини протягом всього навчання в системі середньої освіти на можливість навчатися винятково рідною мовою у початковій школі, яка перетворюється на навчання українською мовою в середній школі, але з вивченням предмету «Рідна мова», і викладанням окремих предметів рідною мовою, в той час як більшість курсу середньої школи з’являється українською. Чи регламентують Європейська хартія мов і Рамкова конвенція про захист прав меншин обсяги, в яких мають викладатися мови національних меншин?

Ольга Буткевич: Тут ми переходимо до другого документу – Європейської хартії мов, тому що Рамкова конвенція про захист національних меншин прямо ці обсяги не регламентує, її 14-та стаття лише вимагає, щоб держава створила належні умови або для викладання мови відповідної меншини, або для навчання цією мовою. Європейська хартія мов більш прискіпливо регулює ці питання. Більше того, там сказано, що у місцях компактного проживання, особливо на тих територіях, де проживають національні меншини, повинна бути забезпечена можливість або навчання національною мовою повністю всіх предметів, або забезпечення можливості вивчення цієї мови. Європейська хартія мов поділяє навіть рівні освіти, те що в Законі України Про освіту є. Поділяє на дошкільну освіту, початкову, середню, професійно-технічну, і університетську або ВУЗівську освіту. До цього додається створення курсів для дорослих, для того, щоб вони мали можливість вивчати свої мови. При цьому йдеться, що на всіх цих рівнях держава повинна забезпечити навчання національною мовою, або вивчення національної мови в достатньому обсязі. Тобто, стаття не є імперативною, стаття є диспозитивною. Оце слово «або» дозволяє державам або дійсно надати навчання національною мовою, або зобов’язує держави в певному обсязі навчати так, як це тлумачать в нашому Міністерстві освіти. При цьому я б хотіла привернути увагу, що був правильний крок, коли направили Закон на експертизу до Венеціанської комісії, і не потрібно тут бути дуже радикальними, крайніми, а дослухатися до того, що хочуть національні меншини, це необхідно. На мою думку, тут основним буде висновок експертів Ради Європи.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.