Чим прагне стати у майбутньому Євросоюз та на що сподіватися Україні?

Про те, які зміни чекають на ЄС та, що чекати від цих змін нам, розказала Надія Коваль  –  завідувачка Центру міжнародних досліджень в Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС.

Євгенія Гончарук: Останні кілька років ми спостерігаємо процеси, які, очевидно, змушують задуматись керівництво ЄС, Європейської Ради, Єврокомісії про те, що треба щось міняти. Є низка викликів: міграційна криза, збройна агресія Росії в Україні – все це змусило почути нас низку заяв про те, що справді потрібна реформа. Я так розумію, що бачення чіткого, як треба це зробити, станом на сьогодні, немає. Чи правильно ми це розуміємо?

Надія Коваль: Можна сказати так, що є кілька різних бачень, деякі з них доволі чіткі. Проблема не в тому, що немає бачень – є різні варіанти. Немає, по-перше, єдиного бачення, по-друге, немає згоди між окремими державами Європейського союзу, щодо того, як цей союз має виглядати в майбутньому.

Євгенія Гончарук: Давайте спробуємо розібратись, які є групи, і які є варіанти того, як змінити. Є від доволі радикальних до варіантів більш лайтових інституційних. Наскільки швидко це буде впливати на життя європейців?

Надія Коваль: Це є дуже складна проблема. Можна розбирати ініціативи в кожній сфері. Наприклад, ЄС має зараз проблему з міграційним викликом.

Євгенія Гончарук: По кожній проблемі є різні бачення?

Надія Коваль: Так. Але є, наприклад, загальна проблема, яку простіше окреслити в радіоефірі – це проблема того, як взагалі має виглядати Євросоюз. Чим він має бути, от що він таке? Наскільки це міждержавна організація, наскільки це є повноцінний інтеграційний союз, тобто чим ЄС є зараз і чим він прагне стати. От тільки таких бачень є, як мінімум, 5, які окреслив Жан-Клод Юнкер в минулорічній промові. Від найменш амбітного, тобто всі країни ЄС будуть рухатися шляхом подальшої інтеграції за найменшим спільним знаменником, тобто маленькі кроки, але рухаємося повільно. І найбільш амбітна ідея – вона, в першу чергу, притаманна французському президенту Макрону. Вона говорить так: давайте виділимо ядро держав, які найбільше хочуть інтегруватися або в певній сфері, або загалом, і хай цей авангард тягне ЄС вперед, а інші країни приєднуються за бажанням. Поки що продовжується варіант: давайте по-трошку, але разом.

Євгенія Гончарук: Чи є єдність у питанні оборони? Дедалі частіше говорять про спільне бачення, про зміну того, хто є справді загрозою.

Надія Коваль: В цьому контексті можна сказати, що створення спільної оборони – це одне з тих полей реформування, по якому незгоди є, але вони не такі важливі. Тобто, зважаючи на зовнішню політичну ситуацію, зважаючи на те, що Великобританія виходить з ЄС, зважаючи на кількість загроз, які загрожують Європейському Союзу, зважаючи на президента США, ЄС все більше говорять про те, що вони не можуть повністю покладатися на гарантії зовнішніх партнерів, тому розмова про те, щоб зробити якусь спільну оборону, більше не є табу.

розмова про те, щоб зробити якусь спільну оборону, більше не є табу.

Євгенія Гончарук: Виникло відчуття, що розширення ЄС, за рахунок приєднання інших країн, призупинено. І на цьому фоні є тільки запитання і немає розуміння, як бути Україні, яка чітко заявляє про свої євроінтеграційні прагнення?

Надія Коваль: Є доволі чітке розуміння, що зараз поглиблення інтеграції ЄС, тобто це рефомування, посилення в існуючих кордонах, значно важливіше і пріорітетніше, ніж будь-яке розширення. На питання, що робити Україні дав відповідь самміт Україна – ЄС: працювати в рамках угоди про асоціацію тому, що це найбільш реалістичний спосіб секторальної інтерграції, який нам доступний. І тут важливий момент, якого треба дочекатися, – вибори до Європейського парламенту, нова Єврокомісія, нове керівництво Європейського банку. І тоді ми нарешті зможемо говорити, яким буде наступний порядок денний для стосунків ЄС з Україною.

Євгенія Гончарук: Готова Європа кардинально поміняти щось, на вашу думку?

Надія Коваль: Що таке Європа? Хтось готовий, хтось не готовий. Наскільки ті, хто готові зможуть переконати тих, хто не готові – оце наша квадратура круга, яку Європі треба вирішити.