Дати обличчя і плоть «безтілесному» біженцю: новий фільм Одіяра

Про новий фільм Одіяра «Діпан» розповідає прес-аташе «Arthouse Traffic» Анастасія Сідельник

Ведучi

Ірина Славінська

Гостi

Анастасія Сідельник

Дати обличчя і плоть «безтілесному» біженцю: новий фільм Одіяра
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-02-07_sidelnik_0.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-02-07_sidelnik_0.mp3
Дати обличчя і плоть «безтілесному» біженцю: новий фільм Одіяра
0:00
/
0:00

В студії працюють Ірина Славінська та Едуард Лозовий.

Ірина Славінська: Що свіже і французьке можна подивитися в кіно?

Анастасія Сідельник: Ми представляємо фільм Жака Одіяра «Діпан». Він вийде 11 лютого. Це фільм на який всі давно чекали. Він здобув головний приз на Каннському кінофестивалі.

Зараз в кіно йде ще один французький фільм, який за тематикою не так далеко стоїть від «Діпана». Це фільм «Меріленд». Він розповідає про людей, які пройшли через війну, і намагаються  знайти своє місце в цьому світі.

Ірина Славінська: «Діпан» може бути зрозумілим українському глядачу. Там і підняття воєнного досвіду, і переселенського. Про що цей фільм?

Анастасія Сідельник: Це фільм про людей, які тікають після громадянської війни зі Шрі-Ланки. Це чоловік, жінка і дівчина, які ніяк не пов’язані між собою, але вдають сім’ю для того, щоб отримати політичний притулок у Франції. Вони поселяються в Парижі, у не найбагатшому районі, де багато соціальних проблем, і намагаються знайти своє місце у Франції.

Ірина Славінська: Happy end є?

Анастасія Сідельник: Цілком, це мелодрама.

Ірина Славінська: Цікаво, що саме з цією тематикою фільм переміг на Каннському фестивалі. Адже він дуже заангажований в політичному плані. За нагородами які вони роздають, можна зрозуміти курс ЄС.

По що говорить відзнака саме цього фільму?

Анастасія Сідельник: Це ставлення європейської спільноти до людей, які представляють іншу культурну спільноту. Ми про це багато говоримо на семінарах, в школах, але коли стикаємося з цим у реальному житті, не сприймаємо їх так, як нас вчили.

Ми часто намагаємося від них відмежуватися, і рідко бачимо за цим людей. Жак Одіяр наголошує, що він хоче дати плоть цьому безтілесному образу біженця.

Едуард Лозовий: Чи це не пізно показувати європейцям, що біженці теж люди?

Анастасія Сідельник: Ні. Сам фільм вийшов ще на початку 2015 року, до початку масивної навали біженців в Європу.

Едуард Лозовий: Цей фільм відповідає ідеології «Arthouse Traffic»? Ви поділяєте бачення біженців у цьому фільмі?

Анастасія Сідельник: Ми намагаємося показувати всі фільми.

Едуард Лозовий: Якщо хтось з контроверсійних режисерів зніме шовіністичний фільм, ви привезете його до України?

Анастасія Сідельник: Це залежатиме від багатьох факторів. Перед тим як фільм приїжджає до України, він проходить фестивалі, критику. Якщо попри шовіністичний характер, він буде новим словом у кінематографі, то ми привеземо його. Сьогодні скандал — це не перешкода для того, щоб показувати кіно.

Ірина Славінська: Наскільки увага до соціальної тематики притаманна сучасному кіно?

Анастасія Сідельник: Сьогодні прочитала статтю відомого критика, який пише, що кіно сьогодні перестало бути естетичним висловом. Кіно бере участь у політиці.

Едуард Лозовий: У мене враження, що це не кіно заходить в політику, а політика заходить в кіно.