Демобілізований боєць АТО відкрив масажний кабінет

Кабінет «Кіборг-масаж» працює у Києві (Турівська, 31). Завітати туди можуть всі охочі, а бійці АТО отримують масаж безкоштовно. 

Василь Шандро: Ви почали цю практику спочатку для своїх колег-бійців АТО?

Дмитро Крикун: Так. Першою думкою було займатися масажем для реабілітації хлопців (я і сам набув проблеми зі спиною). Вирішив і трохи заробляти грошей, щоб було за що жити. Я відкрив кабінет і роблю хлопцям безкоштовний масаж, а іншим — за кошти.

Василь Шандро: У вас є спеціальна освіта? Чи це просто хобі?

Дмитро Крикун: До війни це було хобі, коли демобілізувався — закінчив курси у школі «Партнер плюс». Поки не маю медичної освіти, але тепер уже сертифікований масажист.

Василь Шандро: А ви вступили до вишу?

Я відкрив кабінет і роблю хлопцям безкоштовний масаж, а іншим — за кошти.

Дмитро Крикун: Так. Вступив до КПІ, але забираю документи. Вважаю, що масажисту не потрібен диплом інженера з автоматизації. Хочу вступати в Інфіз на реабілітолога.

Василь Шандро: Наскільки ця ініціатива важлива для ваших колег? Вони не забезпечені кабінетами та приладдям для реабілітації?

Дмитро Крикун: Напевно, десь забезпечені. Але я, як один із демобілізованих, жодного разу не чув про державних масажистів. Чув і сам звертався до мануальщика, який допомагав мені. Але він не державний, а приватний підприємець. Він, як і я, віддавав свій час на допомогу.

Тетяна Трощинська: І полегшень на відкриття малого бізнесу не було?

Дмитро Крикун: Може і є, але я не шукав. Я закінчив курси, поставив ціль, що треба кабінет, довго шукав приміщення, набирався досвіду. Надіюсь, буду достойним для своїх клієнтів.

Тетяна Трощинська: Клієнти вже з’явились?

Дмитро Крикун: Так. Трішки є. Вже приходять хлопці.

Василь Шандро: Чому назва «Кіборг-масаж»? Ви вийшли з донецького аеропорту?

Дмитро Крикун: Не зовсім так. Я був там три доби, а в Пісках два місяці. Але це не з цим пов’язано. У мене є товариш, з яким я служив. Я потрапив у аеропорт завдяки йому. Він потім забрав мене у 95-ту бригаду (другий батальйон). Потім він перевівся, демобілізувався. Але ми досі спілкуємось.

Коли я закінчив курси, одразу вислав йому фото сертифіката у соцмережах. А він пожартував: «Що, будеш тепер робити у Києві кіборг-масаж?» Я засинав з цією думкою дві ночі. Я не вважаю себе ні кіборгом, ні героєм. Але чому не зробити цікаву назву, щоб виділитись серед конкуренції?

Я не вважаю себе ні кіборгом, ні героєм. Але чому не зробити цікаву назву, щоб виділитись серед конкуренції?

Василь Шандро: Для хлопців важливо приходити до вас. Адже крім фізичної допомоги є теми, про які ви можете говорити.

Дмитро Крикун: Так. У мене був фотограф — атошник. Зараз він демобілізувався. Віз зробив мені безкоштовну фотосесію. Прийшов з дружиною, а я зробив їм обом масаж для фотосесії. Вона тривала три години. І нам було про що говорити. Я стаю вже навіть психологом.

Тетяна Трощинська: А не було ідеї з’їздити на позиції?

Дмитро Крикун: Одразу була. Є і стіл. Але поки ціль була знайти приміщення і відкрити кабінет. Потім побачимо.

Василь Шандро: Наскільки на бойових позиціях потрібен масажист?

Дмитро Крикун: В Піски до нас приїжджав військовослужбовець Національної гвардії. Він був масажистом. Три години він робив там масаж. Було полегшення. Коли на передових люди ходять у бронежилетах — дуже велике навантаження йде на хребці, м’язи. Масаж — це обов’язково у мирному житті, а там — взагалі.

Масаж — це обов’язково у мирному житті, а там — взагалі.

Василь Шандро: Чи можна сказати, що ваші колеги більше приходять поговорити, ніж на масаж?

Дмитро Крикун: Ні. Сподіваюсь, вони приходять на масаж.

Василь Шандро: А цивільні люди, які приходять на масаж, якось реагують на те, що ви військовий?

Дмитро Крикун: Поки приходять ті, хто вже знають це. Я питав у всіх знайомих про назву (бо мені було ніяково через неї) чи будуть вони проти. Одна людина сказала, що мені треба готуватись до того, що відторгну від себе всіх «сєпарів». Приємно.