Громадське радіо
Богдан Бондаренко, експерт Центру політико-правових реформ, розповідає, як реалізується Закон про прозоре фінансування політичних партій, і які є спроби його саботажу.
Наталя Соколенко: Що можна сказати по завершенню трьох кварталів, протягом яких партії подавали звіти про свою діяльність, чи виконують партії цей закон, і чи роблять щось державні органи, які контролюють його виконання?
Богдан Бондаренко: Цей закон був прийнятий у жовтні 2015 року, зараз він діє. У цьому році деякі політичні партії дійсно отримували державне фінансування, і всі політичні партії були зобов’язані звітувати про своє майно, витрати, доходи та інші зобов’язання фінансового характеру. Загалом за перші два квартали прозвітували близько 200 політичних партій з 350, і за другий квартал відзвітували близько 240 політичних партій.
Таким чином, близько 100 політичних партій не прозвітувало навіть за третій квартал. Це означає, що у нас величезна кількість партій-фантомів, які існують лише на папері, і їх реальним власникам просто складно віднести папери в Національне агентство з питань запобігання корупції, щоб прозвітувати. Іншими політичними партіями це законодавство потихеньку все ж таки виконується.
Проте практично всі політичні партії свої фінансові зобов’язання відображають не повністю. Але щоб ця система звітності та державного фінансування політичних партій запрацювала у повному обсязі, потрібно великий проміжок часу. Загалом це 4-6, а може навіть і 8 років. Сьогодні ми знаходимося лише на першому етапі впровадження цієї реформи.
Наталя Соколенко: Закон передбачає подачу звітів не тільки про діяльність, а й про участь партій у виборах, тобто всі витрати на листівки та іншу передвиборчу агітацію мають бути теж оприлюднені. Зараз відбуваються вибори у об’єднані територіальні громади, чи звітують партії за новими вимогами цього закону?
Богдан Бондаренко: Політичні партії у виборчий період мають подвійний обов’язок звітування. Вони так само звітують в НАЗК і, згідно із законом про місцеві вибори, зобов’язані звітувати до територіально-виборчих комісій, де передбачена особлива форма звіту, у якій вони вказують кошти на передвиборчу агітацію, та кошти, які на цей період надходили до їх виборчого фонду.
Щодо того, як вони звітують, ми можемо зробити висновки по двох виборам, які проходили влітку. У контексті звітів, ситуація на цих двох виборах дуже схожа. Цікавий приклад був під час виборів до об’єднано-територіальних громад у місті Іллінці Вінницької області. Ми зверталися туди для отримання інформації про звіти, для того щоб їх проаналізувати і порівняти з тими, які подавалися до Агентства з питань запобігання корупції. Вийшло, що в єдиній громаді рівня міста, жодна політична партія не відкрила свій виборчий фонд. Це означає, що у них не було передвиборчої агітації, бо для того щоб її провести, вони мають відкривати цей фонд.
Наталя Соколенко: Тобто цього разу використовувалась неоподаткована готівка, невідомо звідки взята?
Богдан Бондаренко: Виходить, що так. Я не вважаю, що справді на місцевих виборах були якісь неймовірні суми, але у нас є інформація, що передвиборча агітація все ж таки проводилася, але виборчі рахунки не відкривалися. Отже, дійсно правоохоронним органам варто звернути увагу на ці вибори і перевірити цю ситуацію.
Дмитро Тузов: Скільки у нас зараз взагалі зареєстровано партій?
Богдан Бондаренко: Насправді інформація про кількість зареєстрованих партій відрізняється у НАЗК і у Міністерстві юстиції. Станом на кінець листопада, у Міністерстві юстиції повідомили, що була зареєстрована 351 політична партія.
Дмитро Тузов: І всі з них мають право на державне фінансування?
Богдан Бондаренко: Не всі. Згідно з положеннями, які діють зараз, право на державне фінансування мають лише парламентські партії, які пройшли 5-ти відсотковий бар’єр, відкрили рахунок для державного фінансування і подали звіти. За третій квартал державне фінансування отримали чотири політичні партії, крім «Батьківщини» і «Опоблоку». «Опоблок» сказав, що вони цього не хочуть. А за 5-й квартал держфінансування отримала вже навіть і «Батьківщина».
Дмитро Тузов: Тобто закон необов’язковий? Можна це робити, а можна і ні?
Богдан Бондаренко: В сьогоднішній редакції закону, політична партія, яка має державне фінансування, може від нього відмовитися, але звітувати все одно зобов’язана.
Дмитро Тузов: Для чого це взагалі потрібно?
Богдан Бондаренко: Людям потрібно розуміти, скільки грошей приблизно кожен витрачає на фінансування політичних партій. За різними підрахунками, в середньому, щороку на фінансування політичних партій, згідно з цим законом, громадяни витрачають від 15 до 25 гривень. Тобто це не така вже й велика сума.
Мета цього закону — зробити політичні партії інституційно незалежними від олігархів, тобто, щоб вони мали можливість не брати кошти від них на свою діяльність.
Дмитро Тузов: Яким чином це можна буде контролювати?
Богдан Бондаренко: Політичній партії з державного бюджету видаються кошти на витрачання їх на свою статутну діяльність. Якщо політична партія починає витрачати більше, ніж їй реально виділили, або вона не може пояснити, звідки ці кошти, наприклад, вона не вказала їх у своєму звіті, НАЗК має провести перевірку. Якщо вони виявляють правопорушення, вони мають скласти акт або звернутися до суду, в залежності від рівня правопорушення, і, таким чином, притягнути до відповідальності політичні партії.
Наталя Соколенко: Чи є загроза, що цей закон може бути змінено, наприклад, що вони не будуть брати гроші і, відповідно, звітувати?
Богдан Бондаренко: З Опозиційним блоком ситуація саме така, для відмови вони використали дуже популістичну причину, сказавши, що ці кошти вони краще використають для людей. Але, можливо, вони не знали, що ці кошти, як були так і залишаються у державному бюджеті.
24 листопада у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект «Про удосконалення механізму фінансування політичних партій», одним із авторів якого є Князевич, член Блоку Петра Порошенка, але, по факту, він не є удосконаленням. Цей закон містить реальну загрозу для сьогоднішньої існуючої системи. По-перше, нами і громадським суспільством пропонувалося подивитися, як пройде процедура звітності політичних партій, і після того, по результатах виконання закону, аналізувати, визначати і виправляти реальні помилки.
Станом на сьогодні цим законопроектом пропонуються зміни. Для прикладу наведемо ситуацію з партією «Самопоміч», вона єдина, яка отримала 10% від загальної суми на держфінансування, яке передбачалось за те, що у них третина представників політичної партії жіночої статі. Тобто, якщо партії виконують гендерну квоту, вони отримують додатковий бонус.
Новим законом передбачається, що це будуть 10% не від загальної суми, а від цієї суми, яку вони отримали. Така норма зменшить мотиви політичних партій залучати більше жінок у політику. Крім того, цей закон по-іншому нараховує суму держфінансування партій.
Наступна загроза полягає в тому, що на сьогодні законом передбачено, що ці кошті можуть витрачатись на статутну діяльність політичних партій, також можливе відшкодування їх витрат на виборах, але цим законопроектом ці речі змішуються, і рамки між ними стираються.
Крім того, в тексті законопроекту міститься норма, за якою політичні партії можуть витрачати кошти не лише на статутну діяльність, а і на вибори. А станом на сьогодні НАЗК перевіряє витрати коштів з державного бюджету лише на статутну діяльність, оскільки на вибори їх витрачати заборонено. Поки що це лише законопроект, але, якщо його приймуть, політичні партії зможуть не проходити зовнішній аудит, якщо відмовляються від державного фінансування.
Дмитро Тузов: Якщо якась політична сила проводить активну дорогу передвиборчу агітацію, чи буде це свідченням того, що вони фактично обходять закон про державне фінансування і діють в темну?
Богдан Бондаренко: На сьогодні за звітами, отриманими за 1-3 квартали, ми можемо говорити про те, що політичні партії не показали реальних коштів, якими володіють: не показали ні своїх реальних доходів, ні витрат. Це буде продовжуватись і далі, поки система звітності і контролю за партійними фінансами не буде налагоджена належним чином.