Громадське радіо
Аналізує Євген Ярошенко, аналітик центру «Дім демократії».
Євген Ярошенко: Взагалі саміти, в якому бере участь нинішній американський президент, важко передбачити. Це такий своєрідний дипломатичний маневр, який тримає в напрузі партнерів, союзників та противників. За допомогою такого дипломатичного маневру, Дональд Трамп намагається виторгувати більш вигідні для США преференції в сфері торгівлі чи якихось двосторонніх стосунків.
Чим особлива ця зустріч з Володимиром Путіним у Гельсінкі? Я б виділив три особливості, які дуже нетипові для лідерів двох таких великих держав.
Перше. За дуже короткий проміжок до цієї зустрічі були узгоджені всі деталі. Зазвичай, це вимагає більше часу на відповідну дипломатичну підготовку.
Друге. Немає чіткого порядку денного, про що вони будуть говорити. Ми можемо здогадуватися з точки зору найгостріших протиріч між двома країнами.
Третє. Ця зустріч багатьма розглядається не як така, яка призведе до якихось домовленостей, а сам факт зустрічі розглядається як піар для обох президентів. Володимир Путін буде позиціонувати зустріч з Трампом як визнання Сполученими Штатами можливості впливу Росії, мовляв, без Кремля не можна вирішити жодну глобальну проблему. Це буде подаватися всередині російського суспільства, і це буде подаватися зовні через російські медіа. Збоку США зустріч Трампа буде розглядатися як спроба, з одного боку, шантажувати європейські країни, передусім Німеччину, через гострі протиріччя, які склалися навколо клімату та «Північного Потоку-2», з іншого боку це буде розглядатися як підготовка до проміжних виборів до Конгресу у США цієї осені. Трамп прагне продемонструвати, що він частину своєї програми хоч якось виконав. А він себе позиціонував як людина, яка здатна порозумітися з Путіним.
Тому така зустріч, неважливо від того, які будуть досягнення, матиме дуже важливу іміджеву сторону.
Андрій Куликов: Майданчик для зустрічі дуже символічний, як на мене.
Євген Ярошенко: Так, Гельсінкі розглядається як столиця нейтральної країни, яка і досі залишається формально позаблоковою, хоча і вступила до ЄС у 1995-му році. Та й Фінляндія розглядається як країна, яка свого часу у 1975-го року сприяла розрядці між західним і соціалістичним блоками у період Холодної війни.
І зараз Фінляндія, попри те, що після розпаду Радянського Союзу інтегрувалася в західні структури, залишилася позаблоковою, вона має добру репутацію всередині ЄС, і це країна, яка займає доволі збалансовану позицію щодо Росії. Фінляндія не ставить під сумнів санкції проти Росії, однак намагається зайвий раз не дражнити свого східного сусіда.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.