Фото: Громадське радіо
Гість ефіру — радник міністра закордонних справ Тарас Качка.
Анастасія Багаліка: Яку фазу у стосунках з Європейським Союзом ми зараз переживаємо?
Тарас Качка: Це досить специфічна річ, тому що з першого вересня 2017 року запрацювала Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Угода працює у повному обсязі, але є такий елемент, коли позитивний ефект від Угоди про асоціацію між Україною та ЄС припав на попередній період. З того моменту, з квітня 2014 року, коли ЄС застосував односторонні торговельні преференції, можна робити відлік. Наш бізнес скористався увагою до України. Це ми бачимо на торговельних показниках цього року, коли ЄС є головним партнером, у нас є зростання в торгівлі в абсолютних числах, змінюється якісь експорту, це не лише олія і сталь. При цьому є ризик того, що ми на хвилі цього успіху не створимо плацдарм для подальшої інтеграції.
Виклик для України полягає у тому, як наповнити наші з ЄС економічні відносини новим змістом. Варто акцентувати на розбирання бюрократичної стіни між Україною і ЄС.
Андрій Куликов: Я пам’ятаю періоди суперечок і непевності. Тарас Качка тоді був одним з найпереконливіших і найзавзятіших речників за Асоціацію. Задоволені тим, що зробили?
Тарас Качка: Очевидно, що так. Ми об’їздили фактично всі регіони. Ця робота продовжується. Для мене найбільш яскравий і гарний результат в тому, що зараз це перестало бути екзотикою. Був або страх, або відчуття того, що за західним кордоном знаходиться ельдорадо. Зараз є розуміння, що там не ельдорадо, але там можна спокійно працювати.
Анастасія Багаліка: Як бути з активністю європейських компаній на українському ринку? Європейські компанії досить неактивно беруть участь у державних закупівлях.
Тарас Качка: Треба розуміти, що є велика інерція. Має пройти певний час, перш ніж минеться острах того, що не треба лізти в державні закупівлі в Україні. Крім того, треба пам’ятати, що у державних закупівлях величезний пласт проблем не в процедурах, там Міністерство економічного розвитку і торгівлі навело ідеальний порядок, але є велика проблема на рівні технічних завдань. Інституція, яка здійснює закупівлі, прописує умови таким чином, що прийти туди можуть або місцеві, або чіткий визначений постачальник. Зараз найбільша увага прикута до того, щоб ці технічні завдання бути відкритими і зрозумілими для західних держав.
Успіх, який є у нас в реформі публічних закупівель, має перекластися і на юридичні механізми. В Угоді про асоціацію є цілий розділ про публічні закупівлі, який передбачає взаємне відкриття ринків. Певну лібералізацію ми зробили, коли приєдналися до угоди СОТ щодо державних закупівель, але повністю, глибоко та істотно відкрити ринок українських компаній для ЄС має Угода про асоціацію. ЄС визнає наш прогрес, нам треба загальне визнання перекласти на юридичну мову. У нас є 157, 158 статті Угоди про асоціацію, які передбачають механізм ухвалення рішень в рамках комітету асоціацій у торговельному складі, який має запрацювати. На сьогоднішній день є певна пауза, але вона трошки затягується. Я сподіваюся, що вона не перетвориться на мовчанку та взаємне ігнорування.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.