Для того, щоб критикувати армію, треба знати, що таке армія, — Мартін Брест

Військовий блогер Мартін Брест розповідає про засоби комунікації під час АТО, їх позитивний і негативний вплив в армії.

Ірина Сампан: Радник міністра оборони і президента Юрій Бірюков ініціював збір військових блогерів. Для чого це зроблено?

Мартін Брест: Я так зрозумів, що є розрив між армією, що воює, та між людьми, які приймають рішення в штабах. Військові блогери – це людина, яка написала у Facebook і пішла далі стріляти по ворогу. Вони часто розповідають, чого бракує.

При цьому дядьки з погонами кажуть, що все є. Була ідея зібрати цих людей в одній кімнаті, нехай вони між собою розбираються.

Одні будуть тиснути і розповідати, що у нас все є, інші будуть кричати, що нічого немає.

Треба, щоб люди принаймні подивилися один одному в очі і розказали своє бачення ситуації. Я знаю, що на складах багато всього, але є проблеми з постачанням в армію. Треба проговорити ланцюжок від  генерала, який спланував закупівлю, до солдата. Так ми побачимо картину.

Повинні прийти люди з поля. Ми намагаємося «витягти» військових блогерів.  Вони переважно поважні люди, яких слухає особовий склад. Вони часто не просто гарно пишуть, а й гарно розмовляють, вміють пояснити. Вони розкажуть солдатам. Це спроба прибрати недоінформування.

Військових блогерів не має бути, бо немає такої військово-облікової спеціальності. Адекватні командири є ближче до лінії фронту. От завелися у них миші та військовий блогер. Командир починає його читати. У мене були моменти, коли казали: «Все прибрати, все стерти». Але були й випадки, коли питали, що я написав.

Я не знаю військових блогерів біля лінії фронту, які просувають «зраду».

Дмитро Тузов: Ви стикалися з цензурою?

Мартін Брест: Є чіткий наказ військовослужбовці повинні припинити користування соціальними мережами. У нас є прямий наказ, який забороняє користуватися в АТО мобільними телефонами. Виключення можуть бути тільки на розсуд командира. Ця фраза каже про те, що командир підрозділу несе відповідальність за те, що військовий блогер пише у Фейсбуці.

Дмитро Тузов: Але військова цензура буває виправданою. Спочатку люди писали в соцмережах радісні пости, що колона нашої техніки пересувається там-то.

Мартін Брест: Ми живемо в інформпросторі XXI століття, а воювати намагаємося за канонами XIX. Ми змушені погано воювати, бо у нас є інтернет, ютуб та крики в телефон, що ми побачили колону. Так буде. Можна заборонити телефони, але ж є і плашети.

Але наші друковані матеріали видають більше інформації, ніж військові блогери. У нас та в Росії точно є люди, які збирають матеріали, аналізують їх та отримують свідчення. Це відсотків 90 інформації.

Ірина Сампан: Я зацитую пост Віктора Муженка.

Дмитро Тузов: Будь-яка критика може розглядатися як ворожі прояви?

Мартін Брест: Щодо політиків і депутатів я згоден. Але журналісти – не слуги народу. Про захист гідності хороша думка.

Для того, щоб писати про космос, потрібно знати, що таке планета. Для того, щоб писати і говорити про армію, треба знати, що таке армія. Дуже легко зрозуміти, де реальна критика, а де – обливання брудом. Коли людина говорить, що все в армії погано, а ти відповідаєш, що в одних речах так, в інших – ні. Якщо людина перейшла на особистості – до побачення. Тому пост непоганий.

Друга частина допомагає почути голос військових.