Військовий блогер Мартін Брест розповідає про засоби комунікації під час АТО, їх позитивний і негативний вплив в армії.
Ірина Сампан: Радник міністра оборони і президента Юрій Бірюков ініціював збір військових блогерів. Для чого це зроблено?
Мартін Брест: Я так зрозумів, що є розрив між армією, що воює, та між людьми, які приймають рішення в штабах. Військові блогери – це людина, яка написала у Facebook і пішла далі стріляти по ворогу. Вони часто розповідають, чого бракує.
При цьому дядьки з погонами кажуть, що все є. Була ідея зібрати цих людей в одній кімнаті, нехай вони між собою розбираються.
Одні будуть тиснути і розповідати, що у нас все є, інші будуть кричати, що нічого немає.
Треба, щоб люди принаймні подивилися один одному в очі і розказали своє бачення ситуації. Я знаю, що на складах багато всього, але є проблеми з постачанням в армію. Треба проговорити ланцюжок від генерала, який спланував закупівлю, до солдата. Так ми побачимо картину.
Повинні прийти люди з поля. Ми намагаємося «витягти» військових блогерів. Вони переважно поважні люди, яких слухає особовий склад. Вони часто не просто гарно пишуть, а й гарно розмовляють, вміють пояснити. Вони розкажуть солдатам. Це спроба прибрати недоінформування.
Військових блогерів не має бути, бо немає такої військово-облікової спеціальності. Адекватні командири є ближче до лінії фронту. От завелися у них миші та військовий блогер. Командир починає його читати. У мене були моменти, коли казали: «Все прибрати, все стерти». Але були й випадки, коли питали, що я написав.
Я не знаю військових блогерів біля лінії фронту, які просувають «зраду».
Дмитро Тузов: Ви стикалися з цензурою?
Мартін Брест: Є чіткий наказ військовослужбовці повинні припинити користування соціальними мережами. У нас є прямий наказ, який забороняє користуватися в АТО мобільними телефонами. Виключення можуть бути тільки на розсуд командира. Ця фраза каже про те, що командир підрозділу несе відповідальність за те, що військовий блогер пише у Фейсбуці.
Дмитро Тузов: Але військова цензура буває виправданою. Спочатку люди писали в соцмережах радісні пости, що колона нашої техніки пересувається там-то.
Мартін Брест: Ми живемо в інформпросторі XXI століття, а воювати намагаємося за канонами XIX. Ми змушені погано воювати, бо у нас є інтернет, ютуб та крики в телефон, що ми побачили колону. Так буде. Можна заборонити телефони, але ж є і плашети.
Але наші друковані матеріали видають більше інформації, ніж військові блогери. У нас та в Росії точно є люди, які збирають матеріали, аналізують їх та отримують свідчення. Це відсотків 90 інформації.
Ірина Сампан: Я зацитую пост Віктора Муженка.
Дмитро Тузов: Будь-яка критика може розглядатися як ворожі прояви?
Мартін Брест: Щодо політиків і депутатів я згоден. Але журналісти – не слуги народу. Про захист гідності хороша думка.
Для того, щоб писати про космос, потрібно знати, що таке планета. Для того, щоб писати і говорити про армію, треба знати, що таке армія. Дуже легко зрозуміти, де реальна критика, а де – обливання брудом. Коли людина говорить, що все в армії погано, а ти відповідаєш, що в одних речах так, в інших – ні. Якщо людина перейшла на особистості – до побачення. Тому пост непоганий.
Друга частина допомагає почути голос військових.