“Він просто став таким, як ви і я. Якщо на переході він зіб’є пішохода, відповідатиме за це. Ще позавчора не відповідав би. Тому нічого поганого не бачу в тому, щоб “золоті німби”, що літають над їхніми головами, просто позникали”, — говорить політолог Микола Давидюк.
Ірина Славінська: Вчора дуже багато мусували тему того, що голосування щодо недоторканності Добкіна винесене в кінець сесійного дня, щоб не встигнути за це проголосувати. Але проголосували. Це несподівано?
Микола Давидюк: Думаю, насправді, до кожної цієї справи з’явився мільйон коментаторів, кожен з яких робив прогнози і аналітичні звіти та інше. Якби провалили, то сором для ВРУ був би в рази більшим, ніж якби вони провалили всі інші реформи.
Насправді, в суспільстві є великий запит на боротьбу з корупцією, тим більше, з такими епатажними людьми, як пан Добкін. У той же час, це дає йому і дуже гарну платформу, щоб викристалізувати себе як одного з лідерів Опозиційного блоку, як одного з лідерів східного електорату України.
Ми бачимо, що все ж таки він був кандидатом у президенти у 2014 році. А потім він якось розмився у Опозиційному блоці і прізвище Добкін асоціювалось виключно з його братом, який запам’ятався чудернацькими відео у стінах Верховної Ради.
У той же час, десь відчувається, що на можливі вибори на осінь (або якщо вони і будуть планові) групі Ахметова в Опоблоці треба викристалізувати свого лідера. Зрозуміло, що вони люблять його викристалізовувати в боях. Тим більше, можливий і такий сценарій.
Анастасія Багаліка: Була інша версія: що голосування за недоторканність Добкіна відклали на самий кінець для того, щоб за час до того встигнути розглянути все, що депутати не встигли б розглядати після медійної недоторканності.
Микола Давидюк: Насправді, говорять, що Опопблок дав голоси за Конституційний Суд, тим більше, як вони проламували його, і що це був, начебто, шантаж: ми не голосуємо за Добкіна, а ви голосуйте за Конституційний суд. Спеціально Добкіна поставили пізніше, а потім проголосували ще й за нього.
Тут є й інше питання. ВРУ навчилася робити ці чудеса, знімати з себе феодальну недоторканність, але питання в іншому: а що з судами? В Добкіна є друг, який сидить на його посаді мера міста Харків, і в якого вже третій рік суд. Питання, чи не буде таке ж з Добкіним та з іншими такими депутатами. Чи не буде так, коли медійно нам пропонують боротьбу з корупцією, по факту ми отримуємо, як у дитячій казочці. Тому все ж сьогодні треба тиснути на президента та всі органи влади, щоб вони запропонували кейс нормальних чесних судів.
Повну версію розмови з політологом слухайте в доданому звуковому файлі.