pixabay.com
Про права людей похилого віку говоримо з Оленою Темченко, представницею департаменту з реалізації національного превентивного механізму Офісу уповноваженої верховної ради України з прав людини.
Тетяна Трощинська: Який загалом зараз стан будинків для престарілих в Україні?
Олена Темченко: Проблеми є, їх багато, вони не вирішені. На жаль, ця тема не знаходила резонансу до трагічної пожежі в будинку престарілих у Броварському районі. Але моніторинг і відкриття проблем, це ще не вирішення. Необхідно приділяти увагу цій категорії людей.
Тетяна Трощинська: Скільки у нас є будинків-інтернатів для літніх людей?
Олена Темченко: В Україні 96 інтернатних установ, які фінансуються за рахунок обласних бюджетів і 332 відділення, які фінансуються місцевими громадами. Туди потрапляють і люди з інвалідністю після 18 років, молоді, яким потрібне повне життя, і люди похилого віку, яким потрібен спокій, повага і бути почутими.
Інтернати дуже різні. Є не дуже багаті інтернати, але там створена сімейна атмосфера, присутня повага до гідності людини.
Василь Шандро: В інтернати потрапляють лише одинокі люди, які потребують утримання від держави?
Олена Темченко: Нормативно, в інтернати можуть направлятися тільки самотні люди, у яких немає близьких родичів, які б їх доглядали. Вони перераховують 75% пенсії на утримання в інтернаті. Якщо є діти, то утримання відбувається вже на платній основі. Але це дуже дорого, від 8000 гривень у Києві.
Василь Шандро: Часто наймають доглядальників в обмін на житло?
Олена Темченко: Це хороший механізм, якщо він діє на підставах моральності. На жаль, дуже часто стареньких людей змушують переписати житло, землю, а потім віддають в інтернати.
Василь Шандро: Чи є якісь механізми боротьби з цим?
Олена Темченко: Небайдужість сусідів і громади може допомогти. Має бути чіткий механізм, і він теоретично є, але практика показує, що існують певні прогалини. Права людини мають бути забезпечені, тому уповноважена ВР з прав людини вносить пропозиції з внормування цих прогалин.
Василь Шандро: Зараз права літніх людей дискриміновані?
Олена Темченко: Це не те, щоб дискримінація, але ми приділяємо дуже мало уваги літнім людям в інтернатах. Матеріальний фактор — це ще не все. Є багато інтернатів, де є забезпечення, але людям потрібна увага і повага. З кожним треба поговорити, приділити душевне тепло. Це наше завдання.
Василь Шандро: Інтернати не закриті, туди можна потрапити?
Олена Темченко: У нас закриті колонії, СІЗО, всі інші установи — відкриті. Ми маємо право і мусимо приходити до цих людей, підтримувати їх.