Доньці гетьмана Павла Скоропадського довелося стати символом і обличчям цілого політичного руху, – Юлія Седик
Спогадами про Олену Отт-Скоропадську ділиться Юлія Седик, котра особисто знала гетьманівну більше півтора десятків років. Друга частина інтерв’ю
Це завершення інтерв’ю з юристкою Юлією Седик, яка добре особисто знала доньку останнього гетьмана України Павла Скоропадського Олену Отт-Скоропадську. Перша частина розміщена тут.
Кирило Лукеренко: Наскільки вона вважала продовження справи батька актуальним для України після 91-го року?
Юлія Седик: Я гадаю, що для неї це було важливо. Думаю, що це її переконання, ймовірно, було відбитком ставлення до неї тут, в Україні, тієї величезної кількості людей, які цікавилися гетьманською державою на початку 90-х років. Вона не була все життя приречена представляти гетьманський рух, вона завжди розповідала, що для неї це було несподіванкою. Вона дуже любила життя, була дуже незалежною людиною. Гетьманський рух її наздогнав. Так склалося історично. Після 18-го року, коли сім’я змушена була емігрувати на Захід, осередком руху був її тато.
Гетьманський рух її наздогнав. Так склалося історично
Наприкінці війни під бомбуванням гине гетьман Скоропадський. Потім гине Данило, помирає Марія. Залишається група людей, котрі потребують очільника. Хто має бути очільником? Залишилася лише пані Олена. Не бажаючи цього, не чекаючи, їй довелося стати символом і обличчям цілого політичного руху. Це було для неї новим і незвичним, але вона фантастично добре з цим впоралася.
Практично всі мої спогади про неї не пов’язані з ідеологією. Це людина, яка була фантастичним оповідачем. Вона мені розповідала, як у 38-му році вона у Берліні на базарі два місяці продавала сир. Траплялося і таке.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
Спогади самої Олени Отт-Скоропадської можна послухати тут.