«Громадське радіо»
Книга культуролога Романа Корогодського «До брами світла» показує вісім літературних портретів ключових постатей української культури ХХ століття: Юрія Шевельова, Юрія Луцького, Сергія Параджанова, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Михайлини Коцюбинської та Опанаса Заливахи.
Видавництво «Дух і Літера» запрошує на презентацію книги «До брами світла», яка відбудеться 14 листопада у київській Книгарні «Є», на вулиці Лисенка, 3. Початок о 18:30.
Про книжку, проект та українську культуру говоримо з літературознавцем, редактором проекту «Постаті культури» Олексієм Сінченком.
Василь Шандро: Що таке проект «Постаті культури»?
Олексій Сінченко: Ідея полягає в тому, щоб заповнити культурний простір виданнями, які презентували б найбільш знакових постатей української культури. Проект почався з книги культуролога Романа Корогодського «До брами світла».
В цій книзі вміщено вісім портретів, як на мене, знакових митців: Юрія Шевельова, Юрія Луцького, Сергія Параджанова, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Михайлини Коцюбинської та Опанаса Заливахи. Це, власне, літературні портрети, які на широкому культурологічному тлі висвітлюють життя і діяльність цих авторів. Власне Корогодський великою мірою і впровадив деякі імена в українську культуру свого часу.
Сергій Стуканов: Яким чином ці вісім постатей увійшли до дебютної книжки?
Олексій Сінченко: Власне жанрово вони всі надаються до літературного портрету, насамперед. По-друге, вони розміщені так, що вибудовується певний діалог. Більшість цих людей знали один одного, говорили один про одного. І головне тут — сама візія Романа Корогодського, бо саме такий рівень він задавав в українській культурі. Роман Корогодський — перший видавець Юрія Луцького, Юрія Андруховича, літературознавчих праць Юрія Шевельова. Це людина, яка розумілася на культурі і завжди говорила, що в українській культурі є дуже багато артефактів світового рівня, але ми не завжди вміємо це побачити і представляти світові.
Він цим переймався і тому, мабуть, символічно, що ця серія була започаткована його книгою. Тому що він задає оцей тон елітарності, справжності культури.
Василь Шандро: Чи є ця книга цінністю, в тому числі для літературознавців, чи все ж таки ці літературні портрети швидше носять літературний, естетський характер?
Олексій Сінченко: Тут вже треба трішки відійти від книги і поглянути ширше. Корогодський замислював серію спогадів шістдесятництва, дві книги було опубліковано: «Брама світла. Батьки» і потім ми з Наталією Кучер і Михайлиною Коцюбинською зробили «Брама світла: Шістдесятники». Мала бути ще одна книга «Діти шістдесятників». Тобто те покоління, яке продовжувало покоління шістдесятників, або відступало.
Він мислив цю епоху генераційно, починаючи з 20-х років, тому що вона дійсно між собою переплетена. Йому, між іншим, належить поняття «полонене відродження». Тому був настійливий інтерес, скажімо, до Олександра Довженка, Віктора Петрова, Максима Рильського. Тобто ті постаті, яким вдалося вижити, які продовжували творити і в радянський час. Але оця глибинна їхня якась замкнутість, травмованість все ж таки потребувала якогось виходу.
Сергій Стуканов: Ми тут бачимо примірник книги «До брами світла», в якій зібрано вісім постатей. Наша культура ще не дійшла до того, аби тому ж Дзюбі чи Сверстюкові присвятити окремі книжки? Чи достатньо у нас дослідників, які могли би написати такого роду роботи?
Олексій Сінченко: Насамперед, серія «Постаті культури» спрямована на монографічні представлення того чи іншого автора. Ось зараз вже на часі книга Леоніда Ушкалова про Сковороду. Це буде окреме видання, дослідження на 400 сторінок. Надзвичайно цікаве осмислення, Ушкалов руйнує міф про народника Сковороду. Також Володимир Панченко готує книгу про Миколу Зерова, а Елеонора Соловей про Володимира Свідзінського.