У студії Громадського радіо – мовознавиця, соціолінгвістка, доктор філологічних наук, професорка кафедри мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», співробітниця Інституту української мови НАН України Лариса Масенко.
Василь Шандро: Мова радянського тоталітаризму: наскільки важливою була сама мова і чи йдеться тут про розподіл на російську та українську?
Лариса Масенко: «Новомова» – термін, що його використовують на означення тоталітарної мови. Запровадив його Джордж Орвелл.
Створювалася вона російською мовою, у республіках її дублювали. Її ще називають «квазімовою».
У багатьох імперських документах, що виступали проти української мови, часом на означення людей, які були свідомими українцями, вживали «отребье малороссийского народа».
Означення мови ненависті були дуже поширеними у цій «новомові», особливо у сталінський період. Реально були знищені свободи преси, мови, релігії, ідеології. А мова будувала фіктивний щасливий світ, де живуть вільні люди.
Безпрецедентна уніфікація, все мало бути однакове: одні назви вулицях по містах, одні й ті ж пам’ятники. У програмі комуністичної партії було написано, що у майбутньому (найщасливішому комуністичному майбутньому) всі мови зіллються, всі нації зіллються.
У «новомові» використовувалися гіперболізовані скорочення та абревіатури. Чому їх було так багато і усі ними послуговувалися? Скорочення саме по собі не мало сенсу, коли людина його вимовляла. Не давало ні смислового наповнення, ні емоційного. Як звучить ЧСИР, а як – «член семьи изменника родины».
Василь Шандро: На сучасній мовній ситуації України це якимось чином відбилося?
Лариса Масенко: Воно відбилося не тільки на мові, а й на світогляді. Фальш, фіктивність, жонглювання словами, вивітрювання смислу із слів призвело до масового ментального спустошення. Мова виключала діалог. Це привчило людей недовіряти, наприклад, політиці. Думка, що «всі вони однакові» – одна з наслідків.
Василь Шандро: Кримінальне арґо́, жаргон, свідомо включався у мовне середовище?
Лариса Масенко: Не те що свідомо, до цього призвела мова ненависті. Мова документів каральних органів, партійних виступів, де ворогів називали нелюдськими позначеннями. Було багато ворогів і ще більше означень.
Однією з перших про «новомову» написала Оксана Забужко у своїй статті «Мова і влада». Цю радянську мову в Україні вона назвала «дубль -новомова», тобто здубльована.
У ній існувала надзвичайна розвиненість лихослів’я. Наш теперішній російський мат є впливом того режиму. Лихослів’я поширювалося у вищих партійних сферах. Була блатна феня – кримінальний жаргон і номенклатурна феня.
Риси «новомови» – порожнеча слів, розмивання сенсу через прикметники, антикомунікативність.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.