Фальш, фіктивність, спустошення: Лариса Масенко розповіла про «Мову радянського тоталітаризму»

У видавництві «Кліо» вийшла друком монографія Лариси Масенко «Мова радянського тоталітаризму». Що це за мова і чи вплинула вона на сучасну українську?

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Лариса Масенко

Фальш, фіктивність, спустошення: Лариса Масенко розповіла про «Мову радянського тоталітаризму»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr-rh-2018-03-17_masenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr-rh-2018-03-17_masenko.mp3
Фальш, фіктивність, спустошення: Лариса Масенко розповіла про «Мову радянського тоталітаризму»
0:00
/
0:00

У студії Громадського радіо – мовознавиця, соціолінгвістка, доктор філологічних наук, професорка кафедри мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», співробітниця Інституту української мови НАН України Лариса Масенко.

Василь Шандро: Мова радянського тоталітаризму: наскільки важливою була сама мова і чи йдеться тут про розподіл на російську та українську?

Лариса Масенко: «Новомова» – термін, що його використовують на означення тоталітарної мови. Запровадив його Джордж Орвелл.

Створювалася вона російською мовою, у республіках її дублювали. Її ще називають «квазімовою».

У багатьох імперських документах, що виступали проти української мови, часом на означення людей, які були свідомими українцями, вживали «отребье малороссийского народа».

Означення мови ненависті були дуже поширеними у цій  «новомові», особливо у сталінський період. Реально були знищені свободи преси, мови, релігії, ідеології. А мова будувала фіктивний щасливий світ, де живуть вільні люди.

Безпрецедентна уніфікація, все мало бути однакове: одні назви вулицях по містах, одні й ті ж пам’ятники. У програмі комуністичної партії було написано, що у майбутньому (найщасливішому комуністичному майбутньому) всі мови зіллються, всі нації зіллються.

У «новомові» використовувалися гіперболізовані скорочення та абревіатури. Чому їх було так багато і усі ними послуговувалися? Скорочення саме по собі не мало сенсу, коли людина його вимовляла. Не давало ні смислового наповнення, ні емоційного. Як звучить ЧСИР, а як – «член семьи изменника родины».

Василь Шандро: На сучасній мовній ситуації України це якимось чином відбилося?

Лариса Масенко: Воно відбилося не тільки на мові, а й на світогляді. Фальш, фіктивність, жонглювання словами, вивітрювання смислу із слів призвело до масового ментального спустошення. Мова виключала діалог. Це привчило людей недовіряти, наприклад, політиці. Думка, що «всі вони однакові» – одна з наслідків.

Василь Шандро: Кримінальне арґо́, жаргон, свідомо включався у мовне середовище?

Лариса Масенко: Не те що свідомо, до цього призвела мова ненависті. Мова документів каральних органів, партійних виступів, де ворогів називали нелюдськими позначеннями. Було багато ворогів і ще більше означень.

Однією з перших про «новомову» написала Оксана Забужко у своїй статті «Мова і влада». Цю радянську мову в Україні вона назвала «дубль -новомова», тобто здубльована.

У ній існувала надзвичайна розвиненість лихослів’я. Наш теперішній російський мат є впливом того режиму. Лихослів’я поширювалося у вищих партійних сферах. Була блатна феня – кримінальний жаргон і номенклатурна феня.

Риси «новомови» – порожнеча слів, розмивання сенсу через прикметники, антикомунікативність.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Коментарi до запису