«Взимку важче застосовувати БпЛА»: яка ситуація на Покровському напрямку нині

Чи є панічні настрої?

Світлана Біла: Дані від партизанського руху «АТЕШ» та ГУР свідчать про те, що всередині російського офіцерського корпусу панує паніка. Офіцери масово пишуть рапорти на переведення до тилових підрозділів.

Зрозуміло, що російські офіцери бояться не лише наших снарядів, а й того, що їх можуть «обнулити» за невиконання явно неможливих наказів. Тож вони шукають будь-які шляхи потрапити в тил: через корупцію, фіктивні хвороби, переведення тощо. Однак попри внутрішній хаос і величезні втрати російської армії, тиск на Покровськ не зменшується. Якою є оперативна ситуація у вашій зоні відповідальності? Які дії противника наразі є найбільш загрозливими?

Тарас Мишак: Тиск росіян не зменшується. Можливо, певні панічні настрої є, однак наразі вони не мають масового характеру й безпосередньо не відображаються на тому, що ми спостерігаємо у нашій смузі відповідальності. Вони діють так, як і раніше. Їхні штурми малими піхотними групами тривають: намагаються просочуватися, проникати. Майже щодня ми фіксуємо їхні переміщення.

На щастя, нам поки що вдається утримувати позиції, стримувати противника й не допускати його навіть до контактних боїв з нашою піхотою. Також активно працюють їхні дрони — FPV та інші засоби ураження: усе, що вони мають і що може застосовуватися, застосовується. Тому наразі говорити про якісь масові панічні настрої з їхнього боку підстав немає.

Кілл-зони змінюються?

Світлана Біла: Раніше ви зазначали, що росіяни активно б’ють по логістиці, через що пересування біля фронту небезпечне. Тобто, вже за 20 кілометрів від лінії бою існують ризики, а у 15-кілометровій зоні вони дуже серйозні. Ситуація така ж, чи вона змінилася?

Тарас Мишак: В цілому ситуація залишається такою ж. Однак погода дещо її коригує. Коли є значні опади — дощі чи сніг — а також коли видимість дронів обмежена туманом, ця кілл-зона може трохи зменшуватися, адже це суттєво ускладнює роботу дронів як з нашого боку, так і з боку противника.

Росіяни намагаються максимально використати такі погодні умови для просування, розуміючи, що нам буде складніше їх виявляти та знищувати. Водночас у таких умовах рухатися їхнім штурмовикам надзвичайно важко: вони повністю завантажені різноманітним вантажем, а пересування через поле за такої погоди є непростим завданням.

У цій ситуації зростає роль піхоти, адже коли дрони не можуть здійснювати спостереження, саме піхотинці беруть на себе виявлення та знищення ворога. Наші піхотинці успішно з цим справляються й не бояться контактних боїв.

Про труднощі у зимовий період

Тарас Мишак: Зимовий період має свої складнощі, які пов’язані не лише з видимістю та безпосереднім впливом опадів на дрони. Звісно, сильний сніг або дощ значно підвищують ризик втрати борту. Однак навіть за відсутності опадів, коли небо чисте, але температура морозна, холод негативно впливає на акумулятори. Це суттєво скорочує час перебування борту в повітрі та потребує частішої ротації.

Якщо йдеться про дрони-розвідники та дрони спостереження, які ведуть стрім, їх доводиться змінювати частіше. Відповідно, необхідно мати додаткове оснащення, батареї та інші ресурси. Хочу ще раз наголосити: підтримуйте Сили оборони, підтримуйте збори, адже потреб дуже багато, зокрема й у холодний період.

Водночас ми долаємо ці виклики. У нас є фахівці та інженери, які розробляють різні способи подовження ресурсу дронів. Ми продовжуємо працювати, бо іншого виходу немає.

Про використання техніки та особового складу ворога

Тарас Мишак: Безпілотників росіяни не шкодують. У них є достатня кількість, тож вони можуть дозволити собі не зважати на погодні умови й відправляти дрон незалежно від того, втратять його чи ні. Якщо апарат знищують, вони одразу запускають наступний — у цьому плані з забезпеченням у них усе налагоджено.

Що стосується іншої техніки, то наразі її майже не використовують для штурмів. Вона переважно залучена для логістичних завдань і переміщень не безпосередньо біля лінії зіткнення, а в тилу. Натомість активно застосовують тактику малих піхотних груп, як і на інших напрямках.

Росіяни вже давно зробили ставку на тактику інфільтрації: відправляють поодиноких штурмовиків або по двоє, розраховуючи на те, що десь їх не помітять або виникне розрив між позиціями, через який вони зможуть зайти в наш тил. Часто ці військові самі не усвідомлюють, куди йдуть. Коли ми беремо їх у полон, з’ясовується, що їм просто вказують точку на карті й наказують рухатися туди, обіцяючи подальші команди.

Якщо їм вдається дістатися, отримують вказівку знайти, де сховатися й закріпитися — у покинутому бліндажі чи іншому укритті. Іноді вони навіть не очікують зустріти там наших піхотинців, вважаючи, що на місці будуть свої. На жаль, на окремих напрямках ця тактика дає росіянам певні результати: у них багато піхоти, яку вони поки що не бережуть і не рахують.

Насправді вже не можна сказати, що росіяни зовсім не підготовлені. Нині ми бачимо, що новоприбулі підрозділи проходять певну підготовку: вони іноді навіть збивають наші дрони. Очевидно, їх до цього готували — вони розуміють, що на напрямках працюють безпілотники, і вже вміють по них стріляти. Тому стверджувати, що противник повністю немічний, не варто.

Недооцінювати ворога не слід, до нього потрібно ставитися з обережністю та професійною зібраністю, хоча, звісно, поваги до росіян немає. Ми бачимо, що вони займаються підготовкою, адаптують особовий склад до сучасних реалій війни й у цьому напрямку поступово розвиваються.

Про орієнтування на місцевості

Тарас Мишак: Щодо орієнтування на місцевості, у них є власний інструмент — можливо, це не прямий аналог нашої «Кропиви», а радше більш прикладна й загальнодоступна програма на смартфонах. У ній міститься мапа місцевості, на якій позначають точку, до якої вони мають дістатися. Орієнтуючись за телефоном, вони рухаються у визначеному напрямку.

Подальше завдання полягає в тому, щоб дійти до точки та закріпитися. Якщо їм вдається проникнути в тил, вони шукають укриття й очікують на подальші вказівки, які надходять тим самим маршрутом. Якщо противника не виявляють і не знищують, а також вдається зібрати там певну групу, уже з цієї позиції вони можуть розгортати подальші дії. Це становить серйозну небезпеку, адже, опинившись у нашому тилу, вони можуть атакувати позиції пілотів. Таким чином росіяни застосовують тактику розмивання лінії фронту, коли стає незрозуміло, де чия територія і де проходять позиції.

Саме створюючи такий хаос, росіяни й просуваються на окремих напрямках, що ми й спостерігаємо. Наразі ми їх стримуємо й не допускаємо реалізації цієї тактики, однак вона залишається для них основною, і вони продовжують намагатися застосовувати її й проти нас.

Про ситуацію на Покровському напрямку

Світлана Біла: Яка наразі ситуація на південній ділянці Покровського напрямку?

Тарас Мишак: На нашій ділянці ми постійно спостерігаємо поповнення: росіяни час від часу заводять нові підрозділи, і це добре помітно. Наші оператори дронів розповідають, що коли заходить новий, ще необстріляний підрозділ, його бійці поводяться досить безпечно. Вони не надто ховаються, навіть коли помічають дрон.

Після того як підрозділ набуває бойового досвіду, зазнає втрат, реакція змінюється: щойно чути звук дрона, всі одразу біжать в укриття. Саме за цим можна відрізнити новий підрозділ від більш досвідченого. Водночас поповнення у них відбувається регулярно, і наразі ознак дефіциту особового складу ми не спостерігаємо.

Про результати 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем

Тарас Мишак: Наша бригада за 2025 рік увійшла до топ-10, посівши 9-те місце серед 549 підрозділів Сил оборони. Тож ви самі можете оцінити масштаб цього результату. За минулий рік ми завдали збитків російській державі на суму 1,6 мільярда доларів.

Довідково

Чим загрожує втрата Покровська, Мирнограда, і загалом цієї агломерації та підступ ворога до Краматорська, Добропілля, розповів командир РДК Дениса Капустіна в етері подкасту «На лінії вогню» на Громадському радіо.

Він зазначив, що «втрата будь-якого населеного пункту має два визначення»:

«Визначення чисто психологічне, коли це сприймається як поразка, локальна нехай, але, все ж, над цим населеним пунктом більше не майоріє прапор України, а висить прапор ворога. Звісно, з психологічної точки зору це неприємно, це об’єктивна втрата.

Із точки зору військової, стратегічної, благо Покровськ це не якийсь там вузловий мегаполіс. Зрозуміло, що це ще одна точка на карті, яка буде знаходитися під окупацією ворога. Ще раз кажу, погано те, що він, на відміну від інших міст Донецької області, не був зруйнований. Він, по суті, може вже стати точкою накопичення для подальшого просування ворожих сил до Словʼянсько-Краматорської агломерації. Як ось такий перевалочний пункт, ціле місто на зиму стає, звісно, чудовим місцем для накопичення сил, плацдармом для подальшого просування».

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії