Громадське радіо
У студії Громадського радіо Ярослав Юрчишин, виконавчий директор «Transparency international». Говоримо про засекречене рішення Краматорського суду щодо конфіскації 1,5 млрд. гривень — актив оточення Януковича.
Дмитро Тузов: Рішення Каматорського міського суду про конфіскацію 1,5 млрд. доларів, що належали екс-президенту Віктору Януковичу та його оточенню досі не внесено до Єдиного реєстру судових рішень. Зроблено це, начебто, з питань заходів безпеки. Що ви знаєте по цій справі?
Ярослав Юрчишин: Пояснення правоохоронних органів щодо заходів безпеки є цілковито безглуздим, тому що, як мінімум, керівник групи прокурорів Костянтин Кулик, який, кажуть, керував групою, яка добивалася повернення цих коштів, за цю справу нагороджений орденом, незважаючи на те, що сам перебуває під слідством і в судовому процесі. Він обвинувачений Національним антикорупційним бюро в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі в незаконному збагаченні – є в людини суттєва маса коштів, яку не можна пояснити логічними походженнями, відповідно, є підозра, що вони є або корупційного, або контрабандного походження.
Анастасія Багаліка: чи мав право приймати таке рішення Краматорський суд?
Ярослав Юрчишин: Тут треба бачити аргументацію. Але ми її не бачимо і бачити не можемо, незаконно не можемо бачити. Ми зараз думаємо над тим, щоб позиватися стосовно військової прокуратури, яка засекретила це судове рішення, бо це незаконно. Єдиний аргумент для нас, який виглядає логічним, дуже би хотілося в цьому помилятися, що аргументація є недосконала, і, фактично, є оскарження даного рішення в судах якщо не українських, то Європейського суду з прав людини.
Анастасія Багаліка: Активісти, які стежать за цією ситуацією, ще від початку, коли було оголошено про конфіскацію коштів Януковича, вже тоді говорили, що, можливо, доведеться повертати.
Ярослав Юрчишин: Така можливість є завжди. Судовий процес – це змагальність. Якщо сторона, яка обвинувачена, тобто сторона, з якої стягнули ці кошти, доведе, що стягнення відбулося невідповідно до національного законодавства чи з порушенням прав людини, то ці кошти можуть бути поверненні, це нормальна практика. Тут питання в тому, щоб захиститися на тому етапі, що зараз відбувається, ще в національній юрисдикції. Якщо буде доведено, що докази в цій справі здобувалися у спосіб, який не відповідає Європейським конвенціям, наприклад, вибивалися або використовувалися якісь інші мотиваційні засоби стосовно підозрюваного, який дав свідчення – банально підкуплялися, і ця людина, яка пішла на співпрацю зі слідством підтвердить це у суді, то в санкційного списку Януковича є можливість довести, що от ви бачите, українська влада не хоче йти законними методами, вона маніпулює, вона тисне на свідків, вона, фактично, обмовляє фігурантів справ, відповідно – це політичне замовлення. Тобто отакою справою, поведінкою: після нас хоч потоп, ми можео підважити перспективу України повернути шалені кошти, які зараз за нами заморожені, а там ідеться про сотні мільярдів доларів, тобто це насправді кількарічні бюджети, тільки тому, що тут недосконало допрацювали. Ймовірно ми помиляємось. Дуже би хотілось вірити, що справді мотивація засекречення – це не дати стати відомому прізвищу суді чи свідку.
Дмитро Тузов: Можливо, це також не дає можливості Януковичу іти зі своїми скаргами до Європейського суду?
Ярослав Юрчишин: Кіпрські офшори вже подали на оскарження. Ті офшорні фірми, які були залучені в процедуру виведення коштів, вони вже подали скаргу стосовно неправочинності рішень.
Дмитро Тузов: Чи є ознаки того, що перелік цих справ буде переданий для діяльність профільного парламентського Комітету по запобіганню боротьби з корупцією?
Ярослав Юрчишин: На жаль, прокуратура військова і Генеральна прокуратура ігнорувала засідання комітету, тим самим показавши своє ставлення до парламенту, і тому не дивно, що регламентний Комітет так само ставиться до подань Генеральної прокуратури – банально ігнорує. Ми зараз маємо цікаву демонстрацію, як органи, які мають працювати, один одного системно ігнорять. Але це процес двосторонній, тому Юрію Віталійовичу, коли його Павло Пинзеник ледь не посилає на комітеті, впринципі нема на кого ображатись, так само його підопічні посилають антикорупційний Комітет, а тим часом корупційні справи не дуже швидко рухаються. У даному випадку, на жаль, парламент ніяк не реагує на його обмеження можливості виконання функцій контролю. Антикорупційний Комітет не мав можливості втілити свою функцію контролю, бо прокуратура не прийшла пояснити чому справа засекречена, відповідно, зараз є звернення парламентського комітету на розсекречення цього звернення, або аргументування чому його засекретили. Народні депутати готові йти і судитися, бо де-факто, військова прокуратура забирає в них можливість виконання їхніх функцій контролю, які їм надані законодавством. Генеральна прокуратура, в обличчі військової прокуратури, яка веде цю справу, зараз банально порушує законодавство.
Детальніше слухайте у доданому звуковому файлі