«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» — дослідниця румейської літератури (м. Маріуполь, Донецька область) Олімпіада Хаджинова і учасники Грецької театральної студії (с. Сартана, м. Маріуполь, Донецька область) Анатолій Корона і Анатолій Багдасар.
Андрій Куликов: Урумська мова — це тюркська мова, а румейська? І як так сталося, що азовські греки розмовляють різними мовами?
Олімпіада Хаджинова: На территории Крыма всегда жили греко-татары. Может, они ассимилировались в Крыму. Но они всегда жили рядом с греками.
Андрій Куликов: Хто кого асимілював — греки татар чи татари греків?
Олімпіада Хаджинова: Там были турки. И я думаю, что их все-таки ассимилировали турки. У меня была знакомая, и она мне говорила: «Вот ты понимаешь греков, а я понимаю турок».
Андрій Куликов: І ця знайома була з урумів?
Олімпіада Хаджинова: Да.
Андрій Куликов: Уруми — це ті греки, які розмовляють тюркською мовою, а румеї розмовляють еллінською або ж грецькою мовою. Це новогрецька чи якась своя особлива мова?
Олімпіада Хаджинова: Наш язык — это византийский язык. Это очень древний язык, потому что наши греки попали в Крым еще до нашей эры. И за эти тысячелетия мы сумели сохранить наш румейский язык. И после переселения мы уже почти 240 лет говорим на этом языке.
Правда, у нас есть некоторые русские, украинские и татарские слова. Но мы сохраняем свой румейский язык.
Андрій Куликов: Наскільки ви відчуваєте себе продовжувачами римо-візантійської традиції?
Олімпіада Хаджинова: Я не жила в Греции несколько лет. И я поняла, что у нас очень много различий. Хотя есть слова, которые знакомы только старым грекам в Греции. Например, мы говорим «ката» — кошка, а они говорят «гата». Я говорю своей хозяйке: «Мы говорим «ката». А она говорит: «Моя мама говорила «ката». Потом, «ахладъи» — это груша. Я говорю: «Мы говорим «апидъ». А она говорит: «Моя мама говорила «апидъ».
Андрій Куликов: Ви згадали переселення, яке відбулось 240 років тому. Що це було за переселення?
Олімпіада Хаджинова: Это было великое и трагическое переселение. Наш язык притеснялся турками и татарами. И митрополит Игнатий решил сохранить свою паству. Он начал переписываться с Екатериной II. Он просил помощи. А она решила нас переселить, чтобы в дальнейшем ей было легче присоединить Крым к России. Так и случилось.
Ірина Сампан: Чи можна почути цю румейську мову?
Олімпіада Хаджинова: Я прочту стихотворение нашего известного поэта Дмитрия Саввича Папуша, который писал на румейском языке.
Андрій Куликов: Що це означає?
Олімпіада Хаджинова: Я могу сделать приблизительный подстрочный перевод.
Ірина Сампан: В чому полягає національна ідея греків? Чи відрізняється національна ідея греків Приазов’я від національної ідеї греків, які живуть у Греції?
Олімпіада Хаджинова: Нас очень волнует наш язык. Долгое время нам вообще не разрешено было говорить на румейском языке. Когда прошло 20-30 лет, на сцене появились спектакли и песни на румейском языке. Люди на таких представлениях просто плачут.
Андрій Куликов: Анатолій Корона і Анатолій Багдасар заспівають для нас румейською мовою. Про що буде пісня?
Анатолій Корона: У пісні йдеться про те, як зустрілися дві вже немолоді людини. Колись вони кохали одне одного, але сталося так, що вони розлучилися. І ось вони зустрічаються через багато років. Він їй каже: «Якщо я тобі розкажу історію свого життя без тебе і вона тобі здасться гіркою, то ти мені заспівай про ті роки, коли ми з тобою були разом».
Андрій Куликов: Наскільки румеї зараз розмовляють румейською мовою? Скільки вас? І скільки з вас знають мову?
Олімпіада Хаджинова: В литературе есть цифра в 120 тысяч человек. Но во времена репрессий многие греки записывались как русские или украинцы. В действительности, речь идет о том, что в Приазовье проживает до 280 тыс. греков.
Андрій Куликов: Це і румеї, і уруми?
Олімпіада Хаджинова: Да.
Многие фамилии приазовских греков похожи на русские фамилии. Например, московский Попов — это ялтинский грек. Во время переписи нашего населения после переселения русские записывали наши греческие фамилии по типу российских и добавляли окончание «ов». Поэтому у нас многие фамилии не соответствуют греческому происхождению.
Ірина Сампан: Як така кількість греків опинилася на Донбасі?
Олімпіада Хаджинова: В конце 18 века в Приазовье были дикие степи. И Екатерина хотела заселить эти земли. Когда греки туда пришли, они увидели дикое поле. 2 года они делали землянки, накрывали их чем-то и так зимовали 2 зимы. Потом они уже начали строить хаты.
То есть это было переселение, заранее спланированное Екатериной II.
Андрій Куликов: Отже виникло місто Маріуполь. Явно грецьке в ньому вчувається. А навколо — і Сартана, і Мангуш, і Старий Крим, і Ялта.
Олімпіада Хаджинова: Переселялись все греки со всех сел. И когда они шли, они шли селами. Шла Сартана, шел Урзуф. Сартанцы жили в степи, а Урзуф и Ялта находились в Крыму, на берегу моря. И когда они сюда пришли, они выбрали побережье моря. Так и получилось, что у нас те же названия, что и в Крыму.
Андрій Куликов: Чи не могли б ви заспівати ще?
Андрій Куликов: Через війну грецькі поселення Приазов’я опинилися у дуже скрутній ситуації. Я знаю, що у вас є потужні зв’язки з греками в Греції і на Кіпрі. Наскільки вони надають допомогу своїм родичам? Наскільки вам надають допомогу українці інших національностей?
Олімпіада Хаджинова: У нас есть связь с материковой Грецией, но эта связь осуществляется через Федерацию греческих обществ Украины.
В основном они присылают лекарства. Эти лекарства развозятся тем, кто в них нуждается.
До войны греки построили медицинский центр. Они принимали нас бесплатно и даже давали нам бесплатно лекарства. Со временем это прекратилось. Кроме того, греки построили здание Мариупольского греческого общества.