«Громадське радіо»
Як змінилась свідомість українців за роки незалежності? Чим найбільше пишаються українці?
Євген Павлюковський: Якою є політична пам’ять українців останні 10-20 років?
Павло Горностай: Є поняття «історична пам’ять», політична пам’ять — її складова. Склалося так, що протягом століть склалася нігілістична позиція щодо влади, імперських ідей, певною мірою, щодо політики загалом. Українцям притаманне дистанціювання від політики і влади. Державницького мислення у нас ще не склалося — 25 років дуже мало. Державність по-справжньому ми отримали 25 років тому.
Євген Павлюковський: Що притаманно тим, кому сьогодні приблизно 25 років?
Павло Горностай: Думаю, молоде покоління у більш виграшних умовах. Є шанси, що всі ці речі у них будуть проявлятись краще. Старше покоління 50-70-х рр. знає досвід державності за Радянським Союзом, такі пережитки треба долати. За останні декілька років стрімко зросла громадянська ідентичність. Розуміння України як політичної нації є основою, з якої виросте державницьке мислення, політична пам’ять.
Ольга Веснянка: Військові дії, парад більше додають відчуття себе громадянами і громадянками України чи поляризують суспільство?
Павло Горностай: На жаль, коли після параду два роки тому ми мали Іловайську трагедію, люди певним чином пов’язали ці події. Що якби не було параду, техніку пустили на схід, було б по-іншому. Мені важко говорити, я не фахівець військових проблем. Щодо сьогоднішнього дня, я вважаю, що парад на ювілей потрібний. Ми живемо в суперечливий час. Ставлення буде амбівалентним.
Ольга Веснянка: Чим пишаються українці в Україні?
Павло Горностай: Пишаються своєю армією, почали більше пишатися автентичною історією, мовою, культурою.
Євген Павлюковський: Як впливає на переосмислення себе як нації розвінчування радянських міфів, декомунізація, відкриття архівів?
Павло Горностай: Це дуже необхідні процеси, вони позитивно впливають. Історична пам’ять народу не може бути без власної міфології в хорошому розумінні. Народні пісні, на які дуже багата Україна, — це одна зі складових історичної пам’яті, яку треба відроджувати, створювати власне бачення історії. Воно неможливе лише як академічне, науково виважене — культура, мистецтво, кінематограф повинні докласти зусиль, щоб це переплавити в живий процес. На жаль, розвінчування радянських міфів супроводжується новими міфами, які теж далекі від істини. Але в цілому процес позитивний.
Ольга Веснянка: Які позитивні тенденції ви бачите за останні роки?
Павло Горностай: Формування громадянської ідентичності — це основне. А це усвідомлення себе як політичної нації, а не лише етнічної групи. Наша держава — багатоетнічна. Громадянська ідентичність об’єднує різні етнічні, конфесійні, політичні ідентичності, не заперечуючи їх, але створює надрівень, без якого неможлива консолідація суспільства. І це формування відбувалося усі 25 років.