Хто такі «Обличчя свободи» та за якими критеріями їх відбирали?

Проект «Обличчя свободи» – це короткі інтерв’ю, в яких учасники відповідають на уніфіковані питання стосовно особистої свободи і меж для реалізації. Як виник проект та хто став його учасниками, розповіли координаторка та організаторка проекту Тетяна Пилипець та перекладачка Юлія Швецова.

Юлія Швецова: Цей проект з’явився дуже спонтанно. Ми планували зустріч з відомим хіпі Аліком Олісевичем. Його нещодавно запросили в США на відкриття виставки в Каліфорнії. З самого початку планувалось просто організувати зустріч з ним, щоб він поділився своїми враженнями від поїздки. Але під час нашої розмови за кавою дуже часто повторювалось слово свобода. Було відчутно, наскільки його вразив дух в Штатах, наскільки поняття «свобода» важлива для хіпі і як воно зберігалося в Україні в Радянському Союзу. Ми зрозуміли, що Алік – обличчя цієї свободи у Львові, і вирішили зробити серію коротеньких інтерв’ю. Всі запрошені гості відповідатимуть на одні й ті самі абстрактні запитання. Так сподіваємось створити діалог між тими, хто відчув американську свободу, і тими, хто можливо ідеалізує американську мрію.

Тетяна Пилипець: Я не сподіваюсь, що це буде «причесаний проект», бо вже є в планах участь одного талановитого аранжувальника і музиканта, який рік працював в Америці. Він хоче розповісти про різні досвіди, і ми будемо відкриті до такого спілкування.

Ірина Цибух: Як Алік Олісевич проявив себе на цьому спічі?

Юлія Швецова: Алік дуже відкрита людина. Його запросили як частину команди до Америки, бо він був готовий надати назавжди свої особисті артефакти з радянського часу – фотографії, одяг, атрибути хіпі. Філософія хіпі така, що ти віддаєш те, що можеш.

Ірина Цибух: Що запам’яталось з промови Аліка Олісевича?

Юлія Швецова: Мене вразили перешкоди, які пройшли хіпі в Радянському Союзі. Тоді вважалося, що вони становлять загрозу суспільству. Але я не знала, що за ними стежило КДБ, за будь-які дурниці їх кидали до в’язниці. І дивитись на Аліка Олісевича, який пройшов і не відмовився від своїх принципів, надихає і повертає віру в людей.

Ірина Цибух: Де у Львові відбуваються ці зустрічі і коли наступна?

Тетяна Пилипець: Центр «Вікно в Америку» базується у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва, відтак переважна більшість заходів на Площі Ринок, 9. Наступний проект відбудеться 4 липня в День незалежності США. О 19.00 в фойє у нас буде масштабна вечірка під класний рок. Ми запросили відому кавер-групу з часів Аліка Олісевича.  

До «Облич свободи» була підведена ще одна тема, якої б я хотіла торкнутися. Алік поїхав до Америки в складі делегації з 13 осіб, де 12 – були росіяни. Фактично всі з них відвернулись від Аліка, тому що він приїхав у футболці з тризубом. Учасники делегації мали багато інтерв’ю на різних каналах. Алік Олісевич дуже багато делегує світові інформації про Львів і Україну. 

Після першого інтерв’ю більшість учасників делегації вимагала зняти футболку з тризубом

Почалась публічна суперечка. Частина суспільства стверджувала, що хіпі були завжди аполітичними. У нас з’явилась теорія, що справжній хіпі буде протестувати проти того, що його гнітить, але він буде любити Батьківщину, яка дає можливість говорити вільно. Не міг Алік любити СРСР, але він не може не любити Україну. Він дуже прості посилає меседжі і говорить про те, що в країні, в якій живе, може вільно говорити і згадувати все, що відбувалося. В «Обличчях свободи» це також важливо.

Ірина Цибух: За якими критеріями обираєте героїв проекту?

Юлія Швецова: Ми обираємо людей, які стикались з поняттям свободи в американському контексті. Тих, які комунікують з американцями і мали можливість відчути на собі дух американської свободи. І другий фактор: це громадські діячі, ті, хто намагається змінити суспільство на краще, люди, які пропагують моральні цінності і якості свободи.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому аудіофайлі.