Іронія — це захисний механізм і спосіб зняти напругу: історія 1 квітня

Гість — філософ, медієвіст Михайло Кольцов.

Михайло Кольцов: Для мене 1 квітня — звичайний день. Але це початок нового року. Коли ти працюєш з XVII століттям (або раніше), тобто до того, як відбувся перехід до григоріанського календаря, ти працюєш із рукописами і розумієш, що з цієї дати починався новий рік.

Катерина Мацюпа: Це пов’язано з днем дурня, з тим, що 1 квітня люди один одного дурять?

Михайло Кольцов: Це популярна теорія. Про те, що перше квітня пов’язане з цією календарною реформою, але насправді вона неправильна, тому що саме святкування першого квітня як свята жартів, коли розігруєш інших людей, існувало до календарної реформи. У тій же Англії григоріанський календар з’явився тільки у в 1752 році. Але про перше квітня там відомо мало не з 1681-го року. Це набагато давніше свято.

Катерина Мацюпа: Так про що воно і звідки виникло?

Михайло Кольцов: Достовірно, звідки — невідомо. Хоча передбачається, що воно пов’язане з весняними культами, святами зустрічі весни, які були в різних культурах. Відповідно, передбачається, що подібні жарти — це були своєрідні обряди і ініціації. Коли людина разом із природою починає набувати сил і переходити на інший етап. І ось їй потрібно таке випробування пройти.

Є біблійна теорія, пов’язана з тим, що першого квітня Понтій Пилат послав Ісуса Христа до Ірода, і навіть є теорія про те, що найпопулярніший квітневий жарт — це послати людину за неіснуючою річчю. Якщо хтось на перше квітня попросить принести розетку з трьома розвітлювачами, або ще чогось, то це якраз має походження в цій біблійній історії, коли Ісуса ганяли туди-сюди без будь-якого толку.

Катерина Мацюпа: У мене, мабуть, зі школи залишилося таке уявлення, що Середньовіччя — це про суворий контроль церкви, суворі правила, в тому числі і якісь правила щодо соціальних зв’язків, статевих зв’язків. А карнавальна культура це наче трішки підважує. Як це взагалі уживалося в Середньовіччі?

Михайло Кольцов: Це уживається не лише в Середньовіччі, а й в сучасності. Це базовий принцип соціальної динаміки. Якщо існують суворий контроль, то існують і засоби обходу цього контролю. Чим більше ви будете застосовувати примус, тим більш витонченими стають засоби його уникнення. У Середньовіччі в карнавальній культурі, коли ти насміхаєшся — тобі за це нічого не буде, бо ти анонімний, твоє обличчя сховане за маскою.

• Іронія — це захисний механізм. І в карнавальній культурі жартувати над тим, над чим ти не можеш жартувати у звичайні дні — це своєрідний спосіб зняти соціальну напругу і обійти засоби контролю.

Ви не можете карати людину за анекдот, за те, що вона посміхається. Тому що, якщо ви ще більше розбудуєте ці засоби примусу, ви знищите себе зсередини.

Базова логіка соціальної теорії працює і для середньовічних явищ.