Коли була «безнадьога», ми вивісили український прапор на телевежі під Слов’янськом, — Мирослав Гай

На зв’язку зі студією — ветеран АТО Мирослав Гай.

Мирослав Гай: Так сталося, що я опинився на горі Карачун зі своїм взводом Національної гвардії та 95-ю бригадою. Ми не мали там опинитися. Ми опинилися там через те, що бойовики нас змусили туди зайти.

Ми зайшли фактично у складі 95-ї бригади, яка люб’язно не кинула нас на тому клятому переїзді в селі Андріївка, а забрала на техніку, щоб нас там всіх не повбивали.

Ми зайшли на Карачун. Були сумні події: колони оточувалися, ми були в оточенні, перший тиждень сиділи без води. Була така «безнадьога». 120 метрів гора і 222 метри сама телевежа, тобто 300 метрів над рівнем моря. Не повісити там український прапор було б дивно. Нам не давали дозвіл, тому що нас щодня обстрілювали. На той момент вежа була понівечена мінометними обстрілами. Ніхто не знав, чи зможемо ми залізти туди. Але прилетів Михайло Забродський. Я набрався рішучості і запитав його. Він поцікавився, чи впораюся. Я сказав, що залізу. Зі мною визвався лізти товариш з 95-ї бригади Сергій. Було і весело, і невесело. В якийсь момент нас помітила та сторона і почала по нас гатити.

На Карачуні був дуже поганий зв’язок. Ми залізли нагору, я примотав скотчем телефон до балки. Ми повісили прапор. Як не зробити фотку? Ми зробили фотографію. Ніхто не думав, що це матиме якесь значення. Коли злазили назад, було декілька ділень зв’язку. Я запостив цю фотографію тільки для рідних. Хтось підхопив. Раптом так сталося, що за один день фотографія облетіла весь світ.

Була така «безнадьога». Те, що ми повісили прапор, виявилось промінцем надії для людей.

Коли Слов’янськ звільнили, я приїхав туди як цивільна особа. Багато навіть місцевих жителі казали, що для них це була важлива особиста подія.

Наталя Соколенко: Це ж не кінець історії. Після того, як внаслідок обстрілів вежа на Карачуні впала, ви розшукали цей прапор.

Мирослав Гай: Я знайшов кінчик вежі, руками відкопав клаптик прапора. Зараз він знаходиться в Національному історичному музеї. Вони попросили віддати, я віддав, але маленький шматочок, буквально 2 сантиметри, я забрав собі.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.