Гості ефіру – представниці української діаспори Австралії Люба Пришляк та Стефанія Тисариро.
Рід Люби Пришляк походить з Лемківщини, зараз жінка живе у Мельбурні. Вона є головою організації, котра влаштовує різноманітні заходи (концерти, розмальовування писанок тощо) та організовує гуртки. Стефанія Тисариро раніше жила в Німеччині, а потім переїхала до Австралії. Вперше вона приїхала до України приблизно 8 років тому.
«То будо велике диво, серце так билося в радість, що ми так часто чули, коли виростали, за Україну. Коли ми вперше ступили на землю України, була така радість, ніби ми народилися знову», – пригадує Стефанія Тисариро.
На питання про враження від реальної України, яка, ймовірно, відрізнялася від тієї, що вони знали з переказів родичів, Стефанія відповіла: «Мої родичі були з села. Те, що вони нам розповідали, то були соняшники, гарне небо, там співали, дівчата сходилися робити вінки. Як перший раз ми приїхали, ми виступали в театрі в місті. Я навіть не мала поняття, що місто таке. Воно велике, стоїть довгий час, красиве. Я думала так, як ви, напевно, думаєте, що у нас кенгуру пасуться на площі. То це неправда. Вони є десь далеко від міста. Я була здивована, бо ми були у містах, старих, красивих і великих, там багато людей».
«Наші діти вже пару разів були в Україні, вони дуже люблять українську культуру, танцюють, співають, мої діти в «Пласті», – розповідає Люба Пришляк.
Найчастіше діаспоряни готують вареники, а також борщ.
Люба Пришляк говорить, що на телебаченні Австралії часом розказують про війну, але багато місцевих не знають, що вона триває. В українській громаді Австралії, за словами Стефанії, ситуація інша: «Ми спілкуємося з родинами, ми все це знаємо. Ніхто не може сказати в українській громаді, що це хтось придумав чи це неправда».
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.