У гостях Геннадій Рябцев, заступник директора науково-технічного центру «Психея».
Едуард Лозовий: На європейському енергетичному просторі, частиною якого Україна теж себе вважає, розгорається щось на зразок скандалу. Йдеться про розширення допуску російського газового монополіста Газпром на європейський ринок газу. А відтак — збільшення впливу Газпрому в європейській енергетиці.
Черговий вияв цього стався під час недавнього візиту президента України Петра Порошенка до Польщі, де серед іншого він з Анджеєм Дудою обговорював можливі спільні кроки, щоб запобігти розширенню впливу Газпрому, оскільки йдеться про реальну енергетичну безпеку обох країн.
Чому зараз різко збільшилася поставки газу з Росії, Газпром допустили до німецької мережі OPAL?
Геннадій Рябцев: Нічого суттєвого не змінилося в політиці ЄС щодо забезпечення власної енергетичної безпеки. Як і раніше не більше 30% від одного постачальника з однієї країни залишається. Це ніким не оскаржується і це те, на чому базується енергетична безпека ЄС.
Едуард Лозовий: Але я читав, що Газпрому дозволили 50+.
Геннадій Рябцев: Це зовсім інше. Йдеться про подовження Північного потоку до тих хабів, які розподіляють природний газ територією Європи. Газопровід OPAL —це подовження газопроводу Північний потік до європейських газових хабів.
Щоб забезпечити кращі конкурентні умови в Європі було прийнято рішення Єврокомісії 28 жовтня щодо дозволу на добудову відповідного газогону. Єврокомісія свідома того, що Північний потік буде заповнено виключно російським газом. Жодним чином інші постачальники не зможуть долучитися до цього газогону, не можуть постачати цим газогонам газ.
Будь-які обмеження, які стосуються газопроводу OPAL з точки зору логіки і конкуренції є неприйнятними. На цьому якраз наголошували російські представники, Таке рішення і було прийняте, бо в Європі зацікавленні в надходженні російських енергоносіїв, оскільки досі без російських енергоносіїв ЄС прожити не може. Тому тут виключно прагматичні міркування.
Польща зараз виступає проти цього, оскільки в такий спосіб, як і Україна, вона втратить надходження від транзиту російського газу через свою територію. Прикриватися намаганням дотримання європейської безпеки чи тим, що існує велика загроза енергетичній безпеці Польщі чи в такий спосіб буде збільшено вартість газу для європейських споживачів, нема сенсу. Всі розуміють, якщо у вартості газу буде відсутня транзитна складова, він буде дешевший. І виключно з прагматичних міркувань Єврокомісія прийняла це рішення.
Як тільки буде добудовано відповідну гілку, європейці зможуть вибирати між російським газом, газом з інших джерел, скрапленим газом, який буде постачатися у великій кількості. Але все це буде після 2018-2019 року.
Сергій Стуканов: Газогін OPAL, який зв’язав Північний потік на березі Балтійського моря протягнувся через територію Німеччини аж до чеського кордону. Президенти Польщі та України дійшли згоди, що не допустять реалізацію проекту Північний потік-2. Які інструменти мають ці дві країни, аби не допустити заявлену реалізацію?
Геннадій Рябцев: Жодних. Це виключно політична заява, яка не має під собою підґрунтя для реалізації. Єдине — це голосування Польщі в Раді ЄС, якщо це питання буде винесене на обговорення.
Едуард Лозовий: У Польщі можуть бути союзники у такому голосуванні?
Геннадій Рябцев: Тут різні розклади, існують різні сторони цього протистояння. Багато яким центральноєвропейським та східноєвропейським країнам не подобається посилення позиції Німеччини в цьому плані, на цьому можна буде зіграти.
Але це велика політика, все це підкреслює, що розмови про енергетичну безпеку завжди привертають велику увагу, але коли йдеться про постачання дешевого газу, всі забувають розмови про енергетичну безпеку. Цим користується РФ, в стратегії національної безпеки газ і нафта прописані як засоби політичного впливу, на країни, які завозять газ і нафту.
Сергій Стуканов: Україна повсякчас наголошує, що Газпром — інструмент політичного впливу Росії на ЄС. Чи можна достукатися і домогтися якогось політичного рішення?
Геннадій Рябцев: На заваді може стати те, що завжди говорить ЄС. Якщо ЄС проголосив принцип рівного доступу до трубопроводів та принцип відкритої конкуренції, завадити будь-кому, в тому числі Газпрому, — це наступити на горло власній пісні. Такі політичні рішення навряд чи будуть прийняті.
Сергій Стуканов: Як тоді розцінювати такі заяви про те, що неможливо досягнути?
Геннадій Рябцев: З політичної точки зору, все це має сенс, бо політики завжди проголошують багато недосяжних цілей, які добре звучать. Може, і журналісти посилили ці заяви.
Едуард Лозовий: Прес-служба Газпрому рапортує про різке зростання добового постачання газу в Європу, що свідчить, що попит достатній, аби реалізувати Північний потік-2, Турецький потік (за словами голови Газпрому). Україна навіть виграє на цьому, оскільки збільшуються транзитні надходження. Якщо Україна втратить статус транзитера, що буде з українською ГТС?
Геннадій Рябцев: Вона буде використовуватися як розподільча мережа, як мережа, в якій можна зберігати ще декілька мільярдів кубометрів газу до тих обсягів, які можна зберігати в підземних газових сховищах.
Все-таки попри різкі заяви, що після 2019 року газ не буде постачатися через Україну, це не так. Думаю, в невеликих обсягах газ буде постачатися в Молдову, на територію самої України.
Едуард Лозовий: Обслуговування та ремонт нашої газотранспортної системи коштує великі гроші. Якщо транзитних доларів не буде в тій кількості, яка була, Україна зможе утримувати ГТС?
Геннадій Рябцев: Залишаться ті гілки, які потрібні для того, щоб розподіляти газ між українськими споживачами.