Конфлікт між Катаром і рядом арабських країн може скінчитися миром, бо ніхто не хоче війни, – політолог

Гість студії – Ілія Куса, політолог-міжнародник, сходознавець

Вікторія Єромолаєва: Скільки країн розірвали дипломатичні стосунки з Катаром? Чи варто рахувати Лівію?

Ілія Куса: Сім країн. Лівію ми не рахуємо: там чотири уряди, на жаль, українські ЗМІ вирішили не акцентувати на цьому увагу. «Розрив дипломатичних відносин» ініціював так званий «Парламент представників», що зараз працює у місті Тобрук, він ніким не визнаний, але фактично має більше влади. Є ще уряд у Триполі, «Уряд національної єдності», він міжнародно визнаний. Тому рішення про розірвання відносин з юридичної точки зору не має жодного сенсу. 

Анастасія Багаліка: Наскільки це безпрецедентна ситуація, цілий рух із розривання дипломатичних відносин?

Ілія Куса: Це не безпрецедентна ситуація. У 2014 році вже відбулося відкликання послів і тривало 9 місяців. Але безпрецедентна з точки зору масштабності – сухопутної, морської, повітряної блокади Катару з боку семи країн. Так само, як і не було санкцій стосовно банківської і газової сфер. А сам конфлікт триває вже дуже давно.

Анастасія Багаліка: Бачимо повідомлення в пресі, що люди масово скуповують продукти. На що ще може вплинути цей конфлікт, крім продовольчої блокади та зростання цін нафту?

Ілія Куса: Так, Катар уже втратив 82% свого імпорту нафти і не може ввозити харчові продукти та інші товари, що ввозилися через Саудівську Аравію. Можна очікувати ще дужчоїдипломатичної ізоляції, зростання дефіциту на продукти: зараз населення ще не надто його відчуло, сьогодні лише другий день цієї блокади. Також очікується сповільнення економічного зростання Катару. Газ – основне джерело прибутків для Катару, тому країни, що розірвали відносини з ним, намагаються «бити» саме по цьому сектору.

Вікторія Єромолаєва: Декілька країн заблокували повітряне сполучення з Катаром, а громадян Катару попросили полишити протягом двох тижнів території тих країн, які розірвали відносини. Телеканал Al Jazeera теж заблокований?​

Ілія Куса: Заблоковані всі сторінки й канали Al Jazeera в усіх семи країнах, офіси компанії закриті тільки в Саудівській Аравії. Медіа-вплив Катару дуже впав: Al Jazeera працюють тільки в тих країнах, де це дозволено, тобто в дуже небагатьох країнах. А їхня основна аудиторія – Бахрейн, Саудівська Аравія, Єгипет. Телеканал Al Jazeera був рупором Катару, його пропагандистським інструментом, головним інструментом політики. 
 
Анастасія Багаліка: Це наступ на свободу слова чи інформаційна безпека? Як це сприймається населенням країн, де Al Jazeera заблокована?

Ілія Куса: Як боротьба з тероризмом. Там, на відміну від Європи, ніхто не лицемірить, а ставлять перед фактом: монархічний устрій не передбачає особливої свободи дій. Єдине, що в мене викликало сміх – звинувачення у фінансуванні та підтримці тероризму. Бо виходить, що держава, яка підтримує тероризм, запроваджує санкції проти іншої держави, яка підтримує тероризм за фінансування і підтримання тероризму. Всі знають, що і Саудівська Аравія, і Катар підтримують ісламські екстремістські угруповання в тому регіоні. Але саме цю причину використали для розірвання дипломатичних відносин. 

Вікторія Єрмолаєва: Саме медійний скандал був приводом до цього розриву відносин?

Ілія Куса: Все почалося з того, що хтось зламав офіційну сторінку катарського державного телебачення і там опублікували заяву від ніби-то еміра Катару Таміма бін Хамада  Аль Тані, який на військовому параді, що був присвячений випуску курсантів з військової академії, озвучив, що він відчуває загрозу з боку сусідів, Саудівської Аравії та ОАЕ, звинуватив їх у підтримці тероризму. Окрім того, він назвав Іран, з яким Саудівська Аравія перебуває у конфронтації, потужною ісламською силою, яка може стабілізувати регіон, а палестинський радикальний рух «Хамас» у Газі – єдиним представником від палестинського народу. Цей рух має дуже тісні зв’язки з рухом «Брати-мусульмани», яких в Саудівській Аравії ненавидять. Невідомо, чи він виступав на параді – всі кажуть, що не виступав, і я схильний цьому вірити. Але це стало інформацйіним приводом блокади. Відтак все має вигляд спланованої інформаційної кампанії. Невдовзі в Саудівській Аравії, Єгипті, Бахрейні почали публікувати безліч статей про те, як Катар підтримує терористів і яка катарська влада погана.

Вікторія Єрмолаєва: Кому це вигідно, для чого?

Ілія Куса: Тут історія трохи ширша, ніж «хакерська атака», яка щось змінила. Проблема протистояння Катару і Саудівської Аравії. Ці дві держави можна назвати союзниками, які багато років поспіль конкурують за вплив у регіоні. У цього конфлікту, так би мовити, два фундаменти. Перший – Катар підтримує ісламістський рух «Брати-мусульмани», і це давно дратує Саудівську Аравію. Це дуже яскраво показала ситуація в Єгипті, коли до влади прийшов Мухаммед Мурсі, який був представником «Братів-мусульман» і фінансувався Катаром у 2012-му, у 2013-му його усунули внаслідок військового перевороту, фінансованого Саудівською Аравією. Другий – це близькі економічні відносини Катару та Ірану, водночас Саудівська Аравія та її союзники йдуть курсом конфронтації з Іраном, Катар веде свою, окрему гру. З Іраном у них багато спільних газових проектів. 

Анастасія Багаліка: Ми бачили візит Трампа у ряд країн Сходу. Чи мало це вплив на ситуацію?

Ілія Куса: Я не виключаю, що це мало вплив. Трамп, на відміну від Обами, який у своїй політиці на Сході більше спирався на сунітський блок країн затоки як на єдиний організм, вирішив виділити Саудівську Аравію та ОАЕ, що він і показав під час свого візиту. Тож він вирішив спертися на ці дві країни як на стовпи його політики в цьому регіоні. Цим він показав, що Катар не у фаворі у Вашингтоні. Їхня співпраця з Іраном та «Братами-мусульманами» також суперечить політиці США.   

Анастасія Багаліка: Чи можна зараз робити якісь прогнози?

Ілія Куса: Кілька годин тому розпочалися переговори за участі голови МЗС Оману та емір Кувейту, які виступають посередниками. Швидше за все це завершиться компромісом, бо військова конфронтація нікому не потрібна. Якщо ж ні, може відбутися посилення санкцій, усунення від влади шейха Катару Таміма та заміна його на іншого члена родини.