Корюківська трагедія - найбільший військовий злочин Другої світової у Європі, - історик

1-2 березня 1943 року на території Чернігівської області у містечку Корюківка розстріляли усіх жителів і випалили дотла саме місто

Ведучі

Дмитро Тузов

Гостi

Сергій Бутко

Корюківська трагедія - найбільший військовий злочин Другої світової у Європі, - історик
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr-rh-2018-03-01_butko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2018/03/hr-rh-2018-03-01_butko.mp3
Корюківська трагедія - найбільший військовий злочин Другої світової у Європі, - історик
0:00
/
0:00

На зв’язку з Громадським радіо історик Сергій Бутко.

Дмитро Тузов: Розкажіть, будь ласка, детальніше про Корюківську трагедію. Що тоді трапилося і хто це організував?

Сергій Бутко: Приводом знищення містечка Корюківка Чернігівської, разом з його жителями, стала радянська операція по розгрому німецько-угорського гарнізону. Це сталося в ніч на 27 лютого 1943 року. Її провело партизанське угрупування під проводом Олексія Федорова. Хоча, Федоров тоді був у Москві. Рішення про проведення операції прийняв його заступник Микола Попудренко.

Отож 1 березня за наказом начальника штабу польової комендатури Бруно Байєра почали знищувати містечко.

Збірний каральний загін , який очолили співробітники зондеркоманди-4а протягом двох днів вбили близько 7 тис жителів та спалили 1290 будинків.

Це найбільший у Європі злочин часів Другої світової війни.

Протягом тієї війни в Україні здійснили 670 подібних злочинів: знищення людей і знищення їхнього місця проживання.

У 1941 році саме співробітники зондеркоманди-4а організували розстріл євреїв в Бабиному Яру.

Дмитро Тузов: Чому радянська історіографія не приділила значної уваги найбільшому злочину часів Другої світової війни?

Сергій Бутко: Історики дійшли висновків, що нацистські злочини масового вбивства людей були вигідні комуністичному режиму. таким чином радянська влада досягала двох цілей: люди, які вижили, охоче йшли в радянські партизанські загони,щоб мститися окупантами. Друга ціль –  нацистській злочини мали стерти з пам’яті людей такі катастрофічні злочини комуністичного режиму проти українського народу, як Голодомори 1921-23рр, 1932-33 рр, Великий терор і подібні злочини, коли мільйони людей вбивали у мирний час.

Вогонь з Корюківки було видно за 30-40 км. А за 15 км від самого містечка стояли загони партизанів. Рядові рвалися в бій, щоб захистити людей, але командування наказу не дало. Жодного з 670 випадків, щоб партизанський загін кинувся рятувати людей  – не зафіксували. З 1941 до 1944-го року, жодного. Захист цивільного населення не був метою радянських партизан.

Дмитро Тузов: Історичні джерела говорять, що містечко Корюківка нищили двічі. Це правда?

Сергій Бутко: 1 березня загони приїхали і оточили містечко. Людей зганяли в центр міста, ніби-то на перевірку, і розстрілювали. Так  розстріляли 500 осіб. Інших людей, наприклад, зганяли з кількох будинків в один і там розстрілювали. Нацистські злочинці так затирали сліди своїх вбивств. Це було протягом робочого дня з 9 ранку до 17:00. Потім вони повернулися в місто Сновськ, переночували і наступного дня, 2 березня, знову приїхали. Оточили містечко, достріляли людей, допалили і поїхали. Крайній раз повернулися ще 9 березня: дошукували хто залишився, добивали і допалювали.

Коментарi до запису