Курдське питання — ключове стосовно майбутнього Сирії, — Семиволос

Ірина Славінська: Макрон говорив про Сирію, вживши метафору «червоної лінії», апелюючи до потреби та вимоги не використовувати в Сирії хімічну зброю. Чому він її згадав?

Ігор Семиволос: Питання хімічної зброї залишається на порядку денному. Воно досі не зникло серед інших повідомлень про Сирію. І криза, яку ми спостерігали нещодавно, ще на слуху. Зрозуміло, що використання зброї масового ураження не може не викликати занепокоєння. Реакція світу на застосування такої зброї була однозначна і очевидна.

Ірина Славінська: А що значить ця «червона лінія»?

Ігор Семиволос: Впродовж війни в Сирії ми чули про багато «червоних ліній». Відверто кажучи, мені важко сказати, що це означає насправді. Це, скоріше, виглядає як риторичний прийом або дуже популярні слова.

Багато хто вже почув у цих словах готовність Франції нанести удар по режиму Башара Асада і таке інше. Але мені здається, це виглядає не дуже очевидним.

Андрій Куликов: Сьогодні з’явилося повідомлення, що американці оголосили про намір передати деяким курдським загонам легку зброю, щоб вони могли краще брати участь у штурмі Ракки. Наскільки це значуще і наскільки посуває нас до створення де-факто курдської держави?

 Курдське питання в значній мірі розколює представників західного табору

Ігор Семиволос: Курдське питання є одним з ключових із точки зору майбутнього Сирії. Варто згадати про слова Макрона, що має бути інклюзивний діалог, що Сирія має зберегтися як сильна і неподільна держава.

Ірина Славінська: Як ви інтерпретуєте тезу про цей інклюзивний діалог?

Ігор Семиволос: Я би звісно говорив про те, що не можу виключати жодну національну меншину або релігійну меншину чи більшість із цього діалогу. Зрозуміло, що йдеться в даному випадку і про курдів, і про алавітів, і про сунітів.

Якщо ми говоримо про єдину Сирію — це скоріше питання в підтримку сунітської більшості. В єдиній Сирії, очевидно, сунітська більшість в результаті демократичних виборів, які могли би бути, і отримала би більшість.

Звісно, це такий натяк на те, що на території Сирії навряд чи має виникнути якась інша держава де-юре чи де-факто, курдське питання в значній мірі розколює представників західного табору. Дуже відмінними є позиції Туреччини і США. Американці розуміють, що без курдської підтримки, без добре озброєних і гарно підготованих курдських загонів навряд чи можна здійснити захоплення ключових сирійських міст, окупованих «Ісламською державою». Підтримуючи цей рух, постачаючи зброю, вони де-факто посилюють їхні наміри утворити окрему курдську державу. Звісно, це призводить до серйозних протиріч із Туреччиною, з сирійським режимом.

Для французів Сирія — рідні землі, мандатні території. Французи створили теперішню Сирію, в тому числі, в значній мірі були інженерами алавітського піднесення.

Ірина Славінська: Як загалом можна описати розподіл країн, які беруть участь у сирійській війні щодо підтримки Асада?

Ігор Семиволос: Хто підтримує Башара Асада? Сам Башар Асад і сирійська армія та інші підрозділи. Це значна сила, але не визначальна. Ключовий гравець, який підтримує Асада і власне визначає результат війни, — це іранці та афілійовані з ними інші групи, є афганці, інші етнічні групи, включені до лав так званих іранських добровольців. Їх більше, ніж 90 000.

Окрім цього є «Хізбалла» — ліванське угруповання, афілійоване з Іраном, відповідно діє на західних кордонах і на півдні Сирії, а також в районі Алеппо. І є Росія, яка підтримує цю коаліцію бомбовими ударами, стримуючи в такий спосіб повстанців. Окрім цього, там є якась частина російських підрозділів і незрозуміло, скільки росіян є в Сирії.

Очевидно, Туреччина виступає проти Башара Асада, але позиція Ердогана коливається разом з військово-політичною ситуацією

Очевидно, Туреччина виступає проти Башара Асада, але позиція Ердогана коливається разом з військово-політичною ситуацією. Для Ердогана важливе припинення війни. Він чудово розуміє, що складна економічна ситуація в Туреччині значною мірою пов’язана з війною, з перебуванням великої кількості біженців, з закриттям ринків Арабського Сходу, де Сирія була воротами.

Якщо говорити про європейські країни, вони також зацікавлені, в першу чергу, щоб уникнути повторення напливу біженців, який спостерігали в 2015-16 роках. Для цього європейські країни також хотіли б припинення війни. Позиція європейських країн — здебільшого позиція інклюзивного діалогу, демократичні процедури, зміна режиму Асада, перехідний уряд і подібне. Здебільшого вони критикують режим Асада за порушення прав людини. Найбільш активними противниками Асада є коаліція сунітських держав на чолі з Саудівською Аравією, Катаром, які розглядають цю війну як частину релігійної війни між шиїтами і сунітами, наступ шиїтів і спробу Ірану домінувати в цій частині світу. Подібної позиції дотримується і Ізраїль.

Повну версію розмови слухайте в доданому аудіофайлі.